- •1Вступ України до Європейського Союзу – одна із важливих умов її європейської інтеграції.
- •3. Характеристика первинного права Європейського Союзу.
- •4. Характеристика вторинного права Європейського Союзу.
- •13. Організація Північноатлантичного договору. (нато)
- •20. Співвідношення права єс з національним правом держав-членів
- •22. Принцип прямої дії права єс.
- •26. Право єс як навчальна дисципліна.
- •28. Поняття принципів права єс.
- •Характеристика складу Європейського парламенту.
- •Категорії справ, які розглядаються в Суді єс і по яких відповідачем виступають органи єс
- •39.Допоміжні органи Європарламенту
- •40.Постійні комітети єп
- •41. Обудсмен єп
- •43.Загальна характеристика Ради єс
- •44.Секретаріат Ради єс
- •45.Комітет постійних представників Ради єс
- •46.Способи прийняття рішень Радою єс
- •47.Комісія єс як головний консультативний орган
- •48.Роль голови комісії єс
- •49.Апарат Комісії єс
- •50.Повноваження комісії єс
- •51.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства
- •52.Генеральні адвокати суду єс
- •53.Роль суду єс
- •55 .Тлумачення норм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу - одна з категорій справ, ще належить де компетенції суду Європейських співтовариств.
- •56. Процес розгляду справ у Європейському суді.
- •57. Порядок прийняття та виконання рішень суду Європейських співтовариств.
- •58. Характеристика Європейських співтовариств Європейського суду 1-ої Інстанції.
- •59.Загальна характеристика Рахункової палати Європейського Союзу.
- •60.Економічний та соціальній комітет Європейського Союзу.
- •61.Комітет регіонів Європейського Союзу.
- •62.Характеристика первинних джерел права Європейського Союзу.
- •63. Спеціальна характеристика вторинних джерел права Європейського Союзу.
- •64. Регламент як вторинне джерело права Європейського Союзу.
- •65. Директива як джерело права Європейського Союзу.
- •67. Рекомендації та висновки - джерела права Європейського Союзу.
- •68. Конвенція про захист прав та свобод людини 1950 року.
- •69. Загальні принципи права Європейського Союзу (в контекст: дотримання прав людини).
- •70. Роль судової практики суду Європейських Співтовариств.
- •72. Договір, що укладається співтовариствами з міжнародними організаціями, третіми державами.
- •73. Система міжнародних договорів, які укладаються державами-членами.
- •75.Дія права єс. Дія права Європейського Союзу зачіпає питання його дії у часових, просторових межах та питання юрисдикції Співтовариств та сфери дії права Євросоюзу.
- •84.Принципи на основі яких діють є-кі співтовариства.
- •87.Характеристика Хартії основних прав єс.
- •88. Хартія основних прав єс – основа майбутньої Конституції єс.
- •1.Вступ України до Європейського Союзу – одна із важливих умов її європейської інтеграції.
- •41. Обудсмен єп
- •43.Загальна характеристика Ради єс
69. Загальні принципи права Європейського Союзу (в контекст: дотримання прав людини).
Відповідно до Договору про Європейський Союз, він заснований на принципах свободи, демократії, поваги прав і основних свобод людини та принципі верховенства права, які є спільними для всіх держав-членів.
Загальними принципами права Європейських Співтовариств визначаються основні права людини, гарантовані Європейською Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 р.
Основні права: - життя; - свободу від катувань та іншого негуманного чи принизливого поводження або покарання;
- свободу від рабства та примусової праці;
- особисту свободу та недоторканність, справедливе і публічне здійснення правосуддя;
- свободу від зворотного застосування законів;
- недоторканність приватного життя;
- свободу думки, совісті та релігії;
- свободу слова;
- мирні зібрання і свободу об'єднань;
- створення сім'ї.
Принципи прав і свобод, викладені в Європейській Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Протоколах до неї, отримали розвиток у рішеннях Європейського Суду з прав людини.
Суд ЄС у своїх рішеннях стосовно різних справ наголошує, що спирається на загальні принципи права (недискримінації, адекватності та ін.). Суд за будь-яких умов не може нікому відмовити в праві на правосуддя.
Загальні принципи права Євросоюзу зумовлюють зміст нормативно-правових актів Європейських Співтовариств. У випадку невідповідності якого-не-будь нормативно-правовогр акта даним принципам права це є підставою для відміни назнаного акта в судовому порядку. Таким чином, загальні принципи права Євросоюзу можна віднести до його специфічних джерел, які використовуються Судом ЄС.
У контексті дотримання прав людини як основи загальних принципів права Євросоюзу виступають і такі принципи, як;
- Audi altream partem, згідно з яким особа має право висловитися для власного захисту від покарання або завдання шкоди її інтересам. Особа також має бута поінформована про почату проти неї справу;
-Non bis in idem, який розвиває положення Сьомого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини й проголошує неможливість подвійного притягнення до відповідальності за одну й ту саму провину та неможливість отримання двох покарань за одне правопорушення;
- принцип надання права на юридичну допомогу, який включає й право на професійний адвокатський захист інтересів і законних прав особи за умов необмеженого доступу адвоката до документів справи та конфіденційності спілкування адвоката та клієнта;
- принцип падання права не свідчити проти себе, за яким особа може не давати шкідливих для себе відповідей на запитання, які викривають її протиправну діяльність. Цей принцип, однак, поширюється лише на усні відповіді й не позбавляє особу від обов'язку надавати необхідні документи та інформацію відповідному компетентному органу Євросоюзу.
70. Роль судової практики суду Європейських Співтовариств.
Рішення Суду ЄС є одним із важливих джерел права Євросоюзу. Це підтверджується тим, що рішення Суду ЄС мають остаточний характер і обов'язкові для всіх суб'єктів європейського права. Невиконання рішень Суду тягне за собою застосування санкцій, передбачених установчими договорами.
Суд ЄС своїми рішеннями захищає дотримання положень установчих договорів, цілей і принципів, на яких базується діяльність Євросоюзу. Суд ЄС відіграє вирішальну роль в уточненні змісту загальних принципів європейського права.
Суд ЄС має право тлумачити установчі договори, здійснює преюдиціальну юрисдикцію, а також вирішує спори, пов'язані з реалізацією установчих договорів та інших нормативно-правових актів державами-членами та з діяльністю органів Євросоюзу, а також вирішує в межах своєї юрисдикції конкретні спори, що виникають у зв'язку з договірною та позадоговірною відповідальністю.
За загальним правилом, рішення, що приймаються Судом ЄС, розглядаються як прецедент і є обов'язковими для всіх держав -членів Євросоюзу. Це особливо важливо, коли мова йде про тлумачення Судом ЄС установчих договорів та при винесенні рішень щодо запитів національних судів, що розглядаються на основі преюдиціальної процедури. Практично і всі інші рішення Суду ЄС мають прецедентами характер. Це підтверджується тим, що за аналогічних обставин, Суд ЄС виносить схожі рішення. Однак з деяких питань Суд ЄС змінює свою позицію. Такі перегляди позицій є нечастими і чітко фіксуються самим Судом ЄС. Таким чином, Суд ЄС наділяє себе правом переглядати створені ним прецеденти.
Практика формування права Євросоюзу свідчить, що у ряді випадків рішення Суду ЄС стають основою нормативно-правових актів Євросоюзу. Зокрема, це стосується директив у сфері захисту інтелектуальної власності тощо.
Діяльність Суду ЄС сприяє європейській інтеграції. В основі діяльності Суду ЄС лежить зміцнення Євросоюзу, розширення сфери та підвищення ефективності дії права Євросоюзу, збільшення кола повноважень органів Євросоюзу.
71.Юрисдікція Європейського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції був утворений у 1989 р. Підпорядковується Суду ЕС .
Діяльність суду 1 інстанції регулюється ЕС.:Договор про заснування Європейського Співтовариства, Статут Суду ЄС, Процесуальний регламент Суду ЕС.
Головним завданням Суду 1 інстанції є розгляд справ,порушених ф.о та ю.о. Компетенції Суду 1 інст. була значно розширена у 1993 р. До сфери дії Суду 1 інстан. планується передати всі питання, що належать до компетенції Суду ЄС, за винятком преюдиціального провадження.
Суд першої інстанції не самостійна установа, а лише підрозділ Суду ЄС.
Суду 1 інстанції розлядає:
вирішення трудових спорів та спорів щодо перевищення своїх повноважень Радою,
питань, які належать до сфери приватного підприємництва,
порушень під час здійснення діяльності основних інститутів Євросоюзу,
антидемпінгові питання та порушення правил торгівлі.
Юрисдикція Суду першої інстанції розповсюджується на;
спори між Співтовариством та його службовцями
позови у зв'язку із судовим контролем, подані фізичними або юридичними особами, а не органами Співтовариства чи державами-членами
позови у зв'язку з позадоговірною відповідальністю, що подаються фізичними або юридичними особами (ст. 148 Договору про Європейське співтовариство, ст. 40 Договору про Європейське співтовариство заснування з вугілля та сталі, ст. 151 Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії);
позови у зв'язку з договорами, що подаються фізичними особами або юридичними особами
В основному позови проти Європейських Співтовариств, що подаються фізичними або юридичними особами, розглядаються в Суді першої інстанції, всі інші - в Суді ЄС.
Рішення Суду першої інстанції можуть бути оскаржені в Суді СС протягом 2 місяців з моменту винесення рішення. Рішення можуть оскаржити сторони у справі та 3 особи.
Підстави для оскарження рішення Суду 1 інст. процесуальні порушення, перевищення повноважень, порушення матеріального права ЄС, заподіяння шкоди інтересам позивача.
При оскарженні Суд ЄС може прийняти справу до розгляду та винести по ній рішення, повернуги справу на повторний розгляд до Суду першої шстанції, а також відхилити позов.
У разі, якщо Суд першої шстанції або Суд ЄС вважають себе некомпетентними вирішувати справу, вона автоматично передається до суду, що володіє відповідною компетенцією. Якщо Суд першої інстанції вважає себе некомпетентним у справі, яку йому було передано Судом ЄС, він не може відмовитись від її розгляду.