- •1Вступ України до Європейського Союзу – одна із важливих умов її європейської інтеграції.
- •3. Характеристика первинного права Європейського Союзу.
- •4. Характеристика вторинного права Європейського Союзу.
- •13. Організація Північноатлантичного договору. (нато)
- •20. Співвідношення права єс з національним правом держав-членів
- •22. Принцип прямої дії права єс.
- •26. Право єс як навчальна дисципліна.
- •28. Поняття принципів права єс.
- •Характеристика складу Європейського парламенту.
- •Категорії справ, які розглядаються в Суді єс і по яких відповідачем виступають органи єс
- •39.Допоміжні органи Європарламенту
- •40.Постійні комітети єп
- •41. Обудсмен єп
- •43.Загальна характеристика Ради єс
- •44.Секретаріат Ради єс
- •45.Комітет постійних представників Ради єс
- •46.Способи прийняття рішень Радою єс
- •47.Комісія єс як головний консультативний орган
- •48.Роль голови комісії єс
- •49.Апарат Комісії єс
- •50.Повноваження комісії єс
- •51.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства
- •52.Генеральні адвокати суду єс
- •53.Роль суду єс
- •55 .Тлумачення норм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу - одна з категорій справ, ще належить де компетенції суду Європейських співтовариств.
- •56. Процес розгляду справ у Європейському суді.
- •57. Порядок прийняття та виконання рішень суду Європейських співтовариств.
- •58. Характеристика Європейських співтовариств Європейського суду 1-ої Інстанції.
- •59.Загальна характеристика Рахункової палати Європейського Союзу.
- •60.Економічний та соціальній комітет Європейського Союзу.
- •61.Комітет регіонів Європейського Союзу.
- •62.Характеристика первинних джерел права Європейського Союзу.
- •63. Спеціальна характеристика вторинних джерел права Європейського Союзу.
- •64. Регламент як вторинне джерело права Європейського Союзу.
- •65. Директива як джерело права Європейського Союзу.
- •67. Рекомендації та висновки - джерела права Європейського Союзу.
- •68. Конвенція про захист прав та свобод людини 1950 року.
- •69. Загальні принципи права Європейського Союзу (в контекст: дотримання прав людини).
- •70. Роль судової практики суду Європейських Співтовариств.
- •72. Договір, що укладається співтовариствами з міжнародними організаціями, третіми державами.
- •73. Система міжнародних договорів, які укладаються державами-членами.
- •75.Дія права єс. Дія права Європейського Союзу зачіпає питання його дії у часових, просторових межах та питання юрисдикції Співтовариств та сфери дії права Євросоюзу.
- •84.Принципи на основі яких діють є-кі співтовариства.
- •87.Характеристика Хартії основних прав єс.
- •88. Хартія основних прав єс – основа майбутньої Конституції єс.
- •1.Вступ України до Європейського Союзу – одна із важливих умов її європейської інтеграції.
- •41. Обудсмен єп
- •43.Загальна характеристика Ради єс
3. Характеристика первинного права Європейського Союзу.
Існує три групи джерел права ЄС: 1. Первинні (первинне право): договори 2. Вторинні (вторинне право):регламенти (regulations – постанови/розпорядження), директиви, рішення 3. Рішення Суду ЄС та Суду першої інстанції (по Опрышко – только два первых).
Розгляд питання про правовий статус Євросоюзу в цілому та його структур передбачає з'ясування, зокрема, змісту первинного права даного інтеграційного об'єднання, норми якого закріплені у відповідних установчих міжнародних угодах та договорах.
З формального боку первинні джерела мають "зовнішній" - міжнародний - характер, а вторинні є результатом "внутрішньої" діяльності органів Європейських Співтовариств. Що стосується змістовного боку, то первинними джерелами є установчі договори, які відіграють роль основних законів і становлять "конституцію" права Євросоюзу. При цьому установчі договори містять багато положень неконституційного характеру. Як правило, це питання економічного та соціального права, які свідчать, що природа установчих договорів не однорідна.
Первинні джерела мають ефект конституційного права ЄС. Вони визначають основні напрямки європейської політики, встановлюють інституційну структуру ЄС, процедуру нормотворення та повноваження ЄС. (наприклад: Договір про Європейську організацію вугілля та сталі 1951, Договір про Європейське економічне співтовариство 1957, Договір про ЄВРОАТОМ 1957, Єдиний Європейський акт 1986, Маастрихтський договір 1992, Амстердамський 1997, Ніццький 2001).
У лютому 2000 р. почалася міжурядова конференція, яка закінчилась підписанням у грудні 2000 р. Ніццького договору. Останній вніс істотні зміни в установчі договори у зв'язку з майбутнім розширенням Євросоюзу, яке передбачається, зокрема, шляхом прийняття до його складу ряду країн Центральної та Східної Європи. В рамках цього Договору запропоновано правовий механізм процедури розширення Євросоюзу, визначено основні напрямки реформи ного інституційної системи. У ньому також врегульовано питання, пов'язане із закінченням строку дії Договору про заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі, яке припиняє існування 23 липня 2002 р. Тоді ж його законодавча база повністю інтегрується з правом ЄС. Зазначений міжнародний договір набуде чинності після його ратифікації держа-вами-членами. На Ніццькій конференції також була також проголошена Хартія Євросоюзу.
Зараз обговорюються проблеми консолідації установчих договорів Євросоюзу в єдиний установчий договір, розподілу повноважень між Євросоюзом і державами-членами, законодавчою та адміністративною владою Євросоюзу тощо. Наступна міжурядова конференція, яка орієнтовно буде скликана у 2004р., має розглянути згадані питання та внести відповідні зміни у чинне законодавство Євросоюзу.
Акти вторинного права можна умовно порівняти із "законами" та "підзаконними актами". Поділ на первинне і вторинне право є не лише класифікацією правових актів, а й свого роду ієрархією, в якій акти первинного права мають вищу юридичну силу порівняно з актами вторинного. Подібний підхід підтверджується практикою Суду ЄС
До установчих договорів можуть додаватис конвенції та декларації ( допоміжні). Уст догвори є актами прямої дії незалежно від нац імплементації (але за умови чіткості, однозначності, незалежності та відсутності прийняття окремих актів застосування).