- •1Вступ України до Європейського Союзу – одна із важливих умов її європейської інтеграції.
- •3. Характеристика первинного права Європейського Союзу.
- •4. Характеристика вторинного права Європейського Союзу.
- •13. Організація Північноатлантичного договору. (нато)
- •20. Співвідношення права єс з національним правом держав-членів
- •22. Принцип прямої дії права єс.
- •26. Право єс як навчальна дисципліна.
- •28. Поняття принципів права єс.
- •Характеристика складу Європейського парламенту.
- •Категорії справ, які розглядаються в Суді єс і по яких відповідачем виступають органи єс
- •39.Допоміжні органи Європарламенту
- •40.Постійні комітети єп
- •41. Обудсмен єп
- •43.Загальна характеристика Ради єс
- •44.Секретаріат Ради єс
- •45.Комітет постійних представників Ради єс
- •46.Способи прийняття рішень Радою єс
- •47.Комісія єс як головний консультативний орган
- •48.Роль голови комісії єс
- •49.Апарат Комісії єс
- •50.Повноваження комісії єс
- •51.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства
- •52.Генеральні адвокати суду єс
- •53.Роль суду єс
- •55 .Тлумачення норм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу - одна з категорій справ, ще належить де компетенції суду Європейських співтовариств.
- •56. Процес розгляду справ у Європейському суді.
- •57. Порядок прийняття та виконання рішень суду Європейських співтовариств.
- •58. Характеристика Європейських співтовариств Європейського суду 1-ої Інстанції.
- •59.Загальна характеристика Рахункової палати Європейського Союзу.
- •60.Економічний та соціальній комітет Європейського Союзу.
- •61.Комітет регіонів Європейського Союзу.
- •62.Характеристика первинних джерел права Європейського Союзу.
- •63. Спеціальна характеристика вторинних джерел права Європейського Союзу.
- •64. Регламент як вторинне джерело права Європейського Союзу.
- •65. Директива як джерело права Європейського Союзу.
- •67. Рекомендації та висновки - джерела права Європейського Союзу.
- •68. Конвенція про захист прав та свобод людини 1950 року.
- •69. Загальні принципи права Європейського Союзу (в контекст: дотримання прав людини).
- •70. Роль судової практики суду Європейських Співтовариств.
- •72. Договір, що укладається співтовариствами з міжнародними організаціями, третіми державами.
- •73. Система міжнародних договорів, які укладаються державами-членами.
- •75.Дія права єс. Дія права Європейського Союзу зачіпає питання його дії у часових, просторових межах та питання юрисдикції Співтовариств та сфери дії права Євросоюзу.
- •84.Принципи на основі яких діють є-кі співтовариства.
- •87.Характеристика Хартії основних прав єс.
- •88. Хартія основних прав єс – основа майбутньої Конституції єс.
- •1.Вступ України до Європейського Союзу – одна із важливих умов її європейської інтеграції.
- •41. Обудсмен єп
- •43.Загальна характеристика Ради єс
45.Комітет постійних представників Ради єс
Комітет постійних представників посідає особливе місце серед органів, запроваджених основними документами Євросоюзу. Це пояснюється не в останню чергу тим, що головною його функцією є забезпечення постійного представництва держав-членів в Раді. Саме за допомогою Кореперу заповнюється прогалина, яка виникає у зв'язку із самою природою Ради, тобто з тимчасовим характером представництва держав-членів. Адже, внаслідок того, що рівень представників у Раді є надзвичайно високим - не нижче рівня міністрів - а ргіогі неможливо забезпечити їх постійну присутність та участь не лише в засіданнях, а й у повсякденній роботі Ради. Виходом із цієї досить непростої ситуації стало створення постійного органу на рівні послів, компетенцією якого є надзвичайно важливі та складні питання управління діяльністю Ради та підготовки матеріалів до її засідань. Тобто фактично саме Корепер виконує всю рутинну роботу, яка забезпечує належне та безперервне функціонування Ради.
У Договорі про заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі — першого та одного з найважливіших Європейських Співтовариств, не було передбачено створення подібного органу, але досвід інших європейських організацій, таких як ОБСЄ, Рада Європи, довів надзвичайну ефективність подібного органу. Отже, у 1953 р. рішенням Спеціальної Ради було передбачено створення координаційного комітету на рівні найвищих державних службовців держав-членів, який має відповідати за підготовку засідань Ради та вирішення завдань, що виникатимуть. Цей досвід, дійсно, виявився корисним і був закріплений у Договорі про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії та Договорі про Європейський Союз. Крім того, функції Ради поступово розширювались, і згодом названому органу було надано повноваження створювати спеціальні комітети представників країн-членів та визначати їх функції.
46.Способи прийняття рішень Радою єс
Що стосується процедури прийняття рішень у рамках Ради, то загальною тенденцією щодо голосування є поступовий перехід від одностайного ухвалення рішень до ухвалення рішень кваліфікованою більшістю.
Формально Договір про Європейський Союз передбачає три способи прийняття рішень: простою більшістю, кваліфікованою більшістю та одностайно. Але на сьогодні голосування простою більшістю застосовується дуже рідко, а саме при вирішенні незначних питань технічного характеру. Також у Договорі про заснування Європейського Співтовариства та Договорі про Європейський Союз міститься перелік випадків, коли обов'язковим є одностайне голосування.
Процедура голосування закріплена в ст. 205 Договору про заснування Європейського Співтовариства. Тенденція переходу до голосування кваліфікованою більшістю пов'язана з тим, що саме така процедура надає значення кожному голосу країн-членів, але не дозволяє застосувати право вето, що відбувається під час одностайного прийняття рішень.
Основною ідеєю голосування кваліфікованою більшістю є розподіл відповідальності. Завдяки цьому вдається запобігти ситуації, коли, наприклад, інтереси країн "великої четвірки" переважали б над інтересами інших членів Ради. Такий розподіл голосів забезпечує прийняття рішення за умов згоди не менше восьми країн Євросоюзу.
Нині, після вступу до Євросоюзу Швеції, Австрії та Фінляндії, загальна кількість членів Ради становить 87 осіб, зокрема Австрія - 4, Бельгія - 5, Велика Британія - 10, Греція - 5, Данія - З, Ірландія - З, Іспанія -X, Італія - 10, Люксембург - 2, Нідерланди - 5, Німеччина - 10, Португалія — 5, Фінляндія - З, Франція - 10, Швеція - 4.
З січня 1995 р. загальна кількість голосів, необхідна для прийняття актів Ради кваліфікованою більшістю, дорівнює 62. Таким чином, щоб заблокувати акт Ради, необхідно набрати не менше 26 голосів. Але впровадження системи прийняття рішен ь кваліфікованою більшістю відбувалось вельми непросто.