46.Охарактеризуйте вторинні джерела права Євросоюзу.

Вторинні джерела права Євросоюзу є похідними від первинних джерел. Вони є сукупністю правових актів, що приймаються органами Євросоюзу в рамках їх повноважень. Вторинне право Євросоюзу випливає із первинного і не може йому суперечити. Обсяг вторинних джерел права Євросоюзу набагато більший у порівнянні з обсягом первинних. До таких актів належать: регламенти; директиви; рішення; рекомендації; висновки. Регламент є актом загального характеру. Він є обов’язковим у всіх його складових і підлягає прямому застосуванню у всіх державах -членах. Директива обов'язкова для кожної держави-члена, якій адресована, в тому, що стосується очікуваного результату, зберігаючи за національною владою свободу вибору форм і методів його досягнення. Рішення є обов'язковим у всіх своїх складових частинах для тих, кому воно адресоване. Рекомендації та висновки не є обов'язковими. Регламенти, директиви і рішення підписуються Головою Європарламенту і Головою Ради та публікуються. Вони набувають чинності із вказаної в них дати, а якщо дата відсутня, то на двадцятий день після опублікування. Регламенти і директиви Ради і Комісії; адресовані всім державам-членам, публікуються в "Офіційному віснику Європейських Співтовариств". Вони також вступають в силу із вказаної в них дати, а якщо дата відсутня, то на двадцятий день після їх опублікування. Інші директиви та рішення доводяться до відома тих, кого стосуються, і після цього набирають чинності. У Договорі про заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі передбачена інша класифікація правових актів: рішення; рекомендації висновки.

51.Міжнародний договір як джерело права Євросоюзу. Статус міжнародних договорів, що укладаються державами-членами з третіми особами або міжнародними організаціями і зачіпають юрисдикцію Співтовариств. За загальним правилом, вони є джерелами права Євросоюзу лише в тому випадку, якщо, покладаючи зобов'язання на Співтовариства, укладаються внаслідок прямого повноваження, що міститься в установчому договорі, або за повноваженням органів Співтовариств. Існують ще деякі різновиди угод, які є близькими за статусом до міжнародних договорів. Це закриті конвенції, що укладаються між державами-членами на розвиток приписів установчих договорів з метою деталізації співробітництва в окремих галузях. Міжнародні договори, що є частиною права Євросоюзу, можна поділити на три групи. Перша містить договори між Співтовариством та державою чи державами, що не входять у нього. Такі договори застосовуються, коли предмет договору повністю відповідає компетенції Співтовариства укладати міжнародні договори. Друга група включає "змішані" договори, тобто договори між, з одного боку, Співтовариством та діючими спільно з ним державами-членами, а з іншого - третіми країнами. Така схема застосовується, коли предмет договору частково належить до компетенції Співтовариства, а частково до компетенції дер-жав-членів. Третя група містить договори між державами-членами (діючими одноособово) та третіми країнами. Суд ЄС визнав зазначену групу договорів складовою права Євросоюзу і встановив їх обов'язковість для Євросоюзу тільки в одному певному аспекті