81.Порядок голосування у Раді Міністрів. Розподіл голосів серед держав, які представлені в Раді Міністрів, при прийнятті рішень

Головують у Раді Європейського Союзу окремі країни за принципом ротації (півроку) у послідовності, затвердженій одноголосно всіма країнами-членами. Відтак, ведемо мову про головування (президентство) країн, а не конкретної особи. На практиці це означає, що навіть задовго до закінчення піврічного терміну може відбутися зміна особи Головуючого на Раді, наприклад, унаслідок змін в уряді країни, яка головує в той час.

Голова Ради виконує насамперед організаційні та представницькі функції. До його повноважень належить скликання засідань Ради, складення проекту порядку денного, плану роботи Ради, проведення голосування, а також підписання протоколів і правових актів, прийнятих Радою самостійно або у співпраці з Європейським Парламентом. Крім того, Голова представляє Раду в контактах з іншими органами Європейського Союзу і третіми суб`єктами

Рада переважно засідає за зачиненими дверима, рішення тут приймаються шляхом голосування звичайною більшістю, більшістю кваліфікованою і одноголосно. Звичайною більшістю приймаються акти, які не мають правової сили, або рішення з технічних питань. Кваліфікована більшість і одноголосність є необхідними при прийнятті юридично зобов`язальних актів. Кворум становить половина плюс один член Ради, тобто зазвичай 8 міністрів. Під час голосування кваліфікованою більшістю прийнято т.зв. систему зважених голосів, які повинні забезпечити рівновагу між великими та малими країнами.

більші країни мають більше голосів, аніж менші, однак це не є пропорційний розподіл до кількості мешканців, як це є в Європейському Парламенті. Разом у Раді є 87 голосів, а проста більшість складає 44.

Щоб прийняти ухвалу кваліфікованою більшістю необхідно набрати щонайменше 62 голоси, коли Рада приймає правовий акт за поданням Комісії. У решті ситуацій необхідно мати 62 голоси принаймні з 10 країн. Такий розподіл голосів у Раді не дозволяє більшим країнам прийняти рішення, яке не відповідає решті членам Ради. Одночасно 3 найбільших країни, які мають найбільшу кількість голосів, можуть заблокувати прийняття некорисного для себе акту, оскільки блокувальною меншістю є 26 голосів.

Якщо ж Рада прийме рішення одноголосно, то утримання від голосування представником якоїсь із країн-членів не блокує прийняття акту. Водночас, у Раді діє т.зв. уявне вето, тобто, якщо хтось із міністрів відсутній, то вважається, що він виступає проти. Тому коли потрібна одноголосність, рішення не може бути прийняте за відсутності когось із міністрів.

83.Європейський Парламент як представницький орган народів держав-членів Євросоюзу.

Європейський Парламент - одна з п’яти інституцій Європейського Союзу, асамблея представників його майже 500-мільйонного населення. Починаючи з 1979 року Європейський Парламент обирають прямим загальним голосуванням; місця в ньому (626 до останнього розширення і 732 після) розподілені між країнами-членами відповідно до чисельності населення. Парламент виконує такі основні функції:

1.разом з Радою, бере участь у законодавчому процесі через численні процедури (процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо);

2.контролює діяльність інституцій Союзу, затверджуючи склад Комісії (та через право висловлювати їй вотум недовіри), а також через письмові й усні запити, які він може адресувати Комісії та Раді;

3.поділяє з Радою бюджетні повноваження, а саме: ухвалює річний бюджет та контролює його виконання. Європейський Парламент виконує в інституційній системі Європейського Союзу декілька важливих функцій. Найосновніші з них функції - це законодавча, контролююча, формувальна і бюджетна.

Європарламент також призначає омбудсмена, уповноваженого розглядати скарги від громадян Союзу з приводу порушень у діяльності інституцій та органів Спільноти. Зрештою, Парламент може створювати тимчасові комітети з розслідування, чиї повноваження не обмежуються вивченням діяльності інституцій Спільноти, а можуть поширюватись і на дії членів-членів із впровадження політики Спільноти