51.Повноваження комісії єс

такі основні групи повноважень Комісії:

- забезпечення застосування положень цього Договору та положень, що приймаються інсти'Іугами на його основі;

- підготовка рекомендацій та надання висновків з питань, які є предметом даного Договору, якщо це передбачено положеннями останнього або якщо Комісія вважає це за потрібне;

- повноваження приймати рішення та брати участь у розробці рішень, що їх приймають Рада та Європарламент, у спосіб, передбачений цим догово­ром; .... п

- виконання повноважень, наданих їй Радою для здійснення правил, встановлених останньою.

Комісія наділена повно­важеннями, щоб ініціювати розслідування щодо заяв про порушення основних угод та права Євросоюзу, незалежно від того, скоєне дане порушення країною-членом або фізичною чи юридичною особою, оцінити свідчення та вжити необхідних заходів.

Зокрема, вона має право збирати інформацію, а країни-члени зобов'язані надавати її згідно з Догово­ром про заснування Європейського Співтовариства. Після її оцінки Комісія може почати діалог з виявле­ним порушником та зробити відповідні попередження для того, щоб запобігти порушенню вказаного Дого­вору. У разі, якщо названі заходи не призводять до бажаного результату, Комісія може застосувати заходи примусу.

Як розробник основних напрямків діяльності Комісія формулює програму дій та рекомендацій або свої пропозиції щодо питань, які визначені в за­значеному вище Договорі. Ці пропозиції направля­ються на розгляд Ради і, якщо в цьому є потреба, країнам-членам. Важливо зауважити, що у вказаному Договорі спеціально виділені повноваження Комісії щодо надання рекомендацій та пропозицій країнам-членам стосовно гармонізації національних правових систем.

Пропозиції щодо руху капіталів у треті країни та з них, співробітництва в соціальній сфері та сфері по­рушень даного Договору повинні безпосередньо на­правлятися країнам-членам. Пропозиції, згідно з яки­ми мають буги здійснені попереджувальні заходи сто­совно країн-членів, яким за результатами моніторингу Комісії загрожує серйозний урядовий дефіцит або труднощі в реалізації економічної політики, направ­ляються до Ради.

52.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства

Суд ЄС посідає особливе місце серед основних інститутів Євросоюзу. На відміну від органів, які було розглянуто вище, діяльність Суду не має політичного забарвлення, він є виключно функціональним орга­ном. Про це, свідчить, наприклад, той факт, що суд­дям суворо заборонено займатись будь-якою політичною діяльністю.

Становлення Суду ЄС почалося ще в рамках першої загальноєвропейської організації — ЄСВС. У міру заснування нових Європейських Співтовариств виникла ситуація, коли одночасно функціонували декілька судових установ, що значно ускладнювало судове провадження. В зв'язку з цим у рамках Прото­колу про спільні органи для Європейських Співтовариств від 25 березня 1957 р. було вирішено об'єднати суди ЄЕС та Євроатому з судом ЄСВС. До функцій цього спільного судового органу належало здійснення повноважень судів-попередників відповід­но до договорів Європейських Співтовариств. Отже, на сьогодні Суд ЄС є найважливішим органом право­суддя останніх. Його діяльність регламентується в основному статтями 220 - 245 Договору про заснуван­ня Європейського Співтовариства та деякими іншими нормативно-правовими актами. Як зазначено, зокре­ма, в 3.. 220 вказаного Договору, "Суд забезпечуєдотримання законності при тлумаченні та застосуванні положень цього Договору".

Необхідно звернути увагу на те, що поряд з Ра­дою, Комісією та Європарламентом Суд ЄС є голов­ним органом Європейських Співтовариств та Євросоюзу, що визначено їх установчими актами.Відповідно до ст. 221 Договору про заснування Європейського Співтовариства до складу 5 суддів, які призначаються за поданням уряду країни-учасниці та зі згоди урядів всіх інших країн. Жоден з документів не містить вимог щодо національної належності членів Суду, але на практиці кожна країна - учасниця Євросоюзу має в ньому свого представника. Як вимагає ст. 223 вказаного Договору, судді обираються з числа осіб, незалежність яких не підлягає сумніву, та які відповідають усім ви­могам, необхідним у їх країнах, для призначення на найвищі судові посади або є юрисконсультами з виз­наною компетентністю. В результаті такого підходу склад Суду є високопрофесійним. Про це свідчить той факт, що до нього, зокрема, входять вчепі-Іористи, судді, приватні юристи-практики, а також державні радники з юридичних питань. Кожні три роки прово­дяться нові вибори, на яких одною разу переобирають сімох, а іншого - вісьмох суддів. Активно застосо­вується на практиці обрання па другий -строк, яке сприяє забезпеченню безперервності правосуддя.

Очолює Суд Голова, який обирається суддями з їх числа абсолютною більшістю голосів шляхом таємного голосування. Термін повноважень Голови становить три роки, можливе повторне його обрання.У здійсненні його функцій Голові Суду допома­гають вісім Генеральних адвокатів. Хоча за вимогою Суду Рада може на підставі одноголосне прийнятого рішення збільшити їх кількість.