55. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення в Україні .

Прожитковий мінімум – це величина доходу, гарантована державою. Він не може перевищувати верхню межу малозабезпеченості, але і не може опускатись за її нижню межу, тобто бути меншим фізіологічного мінімуму. Конкретними формами гарантій можуть бути офіційно визначені мінімальні значення пенсій, заробітної плати, використання різноманітних грошових доплат та інших шляхів допомоги. Прожитковий мінімум даної країни залежить від ряду факторів: стану економіки країни, особливостей соціальної політики держави тощо. Соціальний захист – це проблема реалізації принципу соціальної справедливості. Вона не зводиться до перерозподілу, а вимагає профілактичних заходів для попередження негативних явищ ринкової економіки. Держава надає людям певні соціальні гарантії – це зобов'язання держави перед членами суспільства по формуванню їх доходів, умовам отримання певних товарів та послуг, робочих місць. Основні способи реалізації соціальних гарантій можна представити таким чином: а) обов’язкове соціальне страхування та здійснення певних трансфертних платежів; б) державне фінансування соціальної сфери (освіти, медицини, культури); в) визначення стандартів малозабезпеченості та мінімальних рівнів доходів; г) регулювання відносин зайнятості.

56. Загальна характеристика світового співтовариства

Головна характеристика і тенденція світового співтовариства - посилення зв`язків між різними країнами. Головними причинами цього є поглиблення міжнародного поділу праці і поява загальносвітових проблем.

За останній час економіки різних країн стали настільки взаємозалежні, що не можуть відмовитися від взаємодії в економічній сфері без серйозного збитку для свого господарства. До певного моменту часу вони розвивалися щодо замкнуто. Зараз процеси взаємодії торкнулися не тільки економічну, а й соціальну сферу.

З точки зору економічного розвитку країни поділяються на три основні

групи: промислово розвинуті; розвиваються; країни з перехідною економікою.

У цих групах країни знаходяться на різних стадіях соціального розвитку. Більш благополучними за рівнем життя населення є промислово розвинені країни. Соціальний захист громадян високорозвинена, рівень їхнього добробуту високий. Найважче ситуація в країнах, що розвиваються. Там часто порушуються права людини, низький рівень соціального розвитку та медичного обслуговування.

Глобальні зв`язку найбільш яскраво проявляються в міжнародній торгівлі. Світовий ринок формувався з XVI ст., Але особливо швидких темпів розвитку досяг у XX ст. З тече-нием часу змінилися географія взаємодії країн і товарна структура торгівлі.

Стан світового ринку і внутрішнього ринку конкретної країни взаємопов`язані.

Серед світових ринків особливо виділяють ринки робочої сили, капіталів, товарні ринки.

Світові ринки підкоряються тим же закономірностям, що й національні. Для них характерні такі явища, як монополізація, конкуренція, коливання цін, циклічність функціонування.

Рівень розвитку міжнародної торгівлі повинен бути таким, при якому товарообіг і виробництво товарів будуть пропорційні один одному. Дуже важливі для аналізу показники експорту та імпорту. Для отримання об`єктивних даних, що характеризують ступінь відкритості економіки цієї країни, обчислюють експортну та імпортну квоту в розрахунку на душу населення.