31. Міське життя і магдебурзьке право в пізньосередньовічній Україні.

Міста в Україні були самостійними територіальними одиниця¬ми. Багато з них набули самоврядування на засадах магдебурзького права. Цей досвід приваблює і сьогодні.Правове становище міст і містечок в українських землях, їх адміністративний устрій, порядок управління були досить строка¬тими. За своїм правовим становищем міста і містечки поділялися на королівські, великокнязівські (належали феодальній державі), приватновласницькі і церковні. У XIV—XV ст. окремі міста було переведено на самоврядування на основі магдебурзького права, створеного за прикладом німецького міста Магдебург й принесено¬го в Україну через Польщу*. Цей процес знайшов законодавче відбиття у III Литовському статуті, який поділяв міста на привіле¬йовані і непривілейовані, тобто на ті, що мали магдебурзьке право, і на ті що його не мали**.Система управління будувалася у відпов ідності з тим, до якої категорії належало місто. У королівських та великокнязівських містах органи управління формувалися польським королем або великим князем Литовським. Представниками державної адмініст¬рації в містах були воєводи, старости і війти. Воєводи і старости на свій розсуд призначали інших дрібних службових осіб міської адмі¬ністрації, які відали певними галузями управління і суду. Стосовно великих королівських міст допускалися окремі елементи самовря¬дування. Верхівка міщанства мала право обирати "радовців", які були помічниками війта, що призначався центральною владою практично на необмежений строк. У приватновласницьких містах та містечках управління цілком знаходилось в руках власників — магнатів, шляхти, церкві. Останні призначали в містах адміністрацію, до складу якої входили старос¬ти, війти, каштеляни. В деяких приватновласницьких містах міща¬нам дозволялося обирати ратуші.ь Значного поширення в українських землях дістало міське са¬моврядування, засноване на магдебурзькому праві. Магдебурзьке право в українських містах застосовувалося поступово. Його поява тут обумовлена тим, що залежність міст України від феодальної держави і окремих феодалів негативно впливала на становище українського міщанства. Зрозуміло, що міщани українських міст боролися проти утисків з боку держави, магнатів і церкви, домага¬ючись права на самоврядування. І, як наслідок цієї боротьби, наприкінці XV ст. польський і литовський уряди за певну винаго¬роду стали надавати окремим українським містам грамоти на "віль¬ність", тобто переводити їх на самоврядування на основі магдебур¬зького права. Мешканці міст з магдебурзьким правом обирали магістрат — адміністративний і судовий орган самоврядування. В українських містах магістрат складався з двох колегій — міської ради і лави. Міська рада була головним органом самоврядування. Вона виконувала функції міської влади і суду в цивільних справах. Рада обирала або призначала лавників і судового війта, в деяких випад¬ках призначала також цехових старшин. Лава була судовим органом. До її складу входили лавники. Очолювалася вона війтом. Засідання лави інколи відбувалися під головуванням помічника війта — лентвійта. Суд лавників розглядав кримінальні справи міщан, а також претензії міщан до феодалів. Протягом XV — першої половини XVI ст. самоврядування отримали такі українські міста: Київ (1497 р.), Луцьк (1497 р.), Дубно (1498 р.), Рівно (кінець XV ст.), Львів (1503 р.), Дорогобуш (1514 р), Ковель (1518 р.), Кремінець (1536 р.), Торчин (1540 р.), Берестечко (1547 р.), Брацлав (1564 р.). У містах України, що мали самоврядування на засадах магде¬бурзького права, склалася певна процедура формування органів міського самоврядування. Магдебурзьке право в Україні надавало раді широких повно¬важень. Рада забезпечувала оборону міста і порядок в ньому, розг¬лядала цивільні справи. Важливим напрямком діяльності міського самоврядування було вирішення ним питань господарського життя міста. Рада займалася розподілом податків між міщанами і стежила за їх своєчасним збором, регулювала торговельні операції. В україн- ських містах рада стежила за дотриманням правил оренди промис¬лових закладів, організовувала роботу броварень, солодовень та інших промислів, які належали раді Адміністративному устрою українських міст на основі магде¬бурзького права був притаманний один важливий елемент — так звані юридики, тобто відокремлені міські території, які в адмініст¬ративному і правовому відношенні повністю або частково контро¬лювалися феодальними власниками