30. Релігійне життя і взаємини християнських церков в Україні у 2 пол. XIV - 1 пол. XVII ст.: історико-правовий аналіз.

Наступ на українську церкву почався з експансії на Галицько-Волинську землю. Литовці зуміли зупинити наступ на свої землі німецьких лицарських католицьких орденів, які протягом XIII—XIV ст.ст. загрожували існуванню їх. Таким чином, разом з відвер¬ненням загрози іноземної окупації своїх земель було зупи¬нено місіонерську експансію з метою поширення католициз¬му. Напружуючи всі сили в боротьбі з німецьким рухом на балтійському побережжі, литовці розширюють свій вплив на сусідні слов'янські більш культурні краї — Білорусь і Укра¬їну. Утверджуючи мирним шляхом свою владу на україн¬ських землях, литовські князі намагалися в усьому присто¬суватися до місцевих традицій. Православна церква користувалася всіма правами, які мала в Київській державі. Українська православна шляхта брала участь у державному управлінні на українських землях, які зайняли литовці. Руська мова стала державною в Литві-Русі. На підставі процесів державно-культурного життя Литовської Русі впродовж майже цілого XIV ст. історики стверджують, що "коли б історичні процеси йшли в тому напрямі й харак¬тері, як за часів Гедиміна й Ольгерда, то Литовська держава стала б православною Західноукраїнською державою". Ходу історичного процесу в Литовсько-Руській державі було змінено політичною злукою Литви з Польщею, що була започаткована династичною унією через шлюб Великого князя Литовського Ягайла, сина Ольгерда, з польською королевою Ядвігою згідно з Кревською (місто в Литві) унією 1385 р Литовці, серед котрих було ще багато язичників, приймають хрещення від католицького духовенства, що ринуло в Литву після одруження Ягайла з Ядвігою. Хрещене в православній вірі литовське боярство переходить на латино-католицький обряд.Становище православної церкви стає загрозливим у зв'язку з католицькою акцією державної влади: з об'єкта опіки з боку влади православна церква відтісняється на другорядне місце. Незважаючи на те, що законодавчих актів, які б безпосеред¬ньо утискували православну церкву, ще не було, надання дер¬жавною владою ряду привілеїв лише для католицької шляхти погіршувало становище православних, громадянські права яких почали обмежуватися.Постановою Городельської унії (1413 р.) литовське бояр¬ство та шляхта наділяються правами й привілеями, якими користувалася польська шляхта. Однак з цих прав і привілеїв могли скористатися "тільки ті пани й бояри Литовської зе¬млі..., котрі сповідують католицьку віру та підпорядковують¬ся Римській церкві, але не схизматики чи інші невірні". Православних ("схизматиків") у цьому державному акті 1413 р. прирівнено до литовців-язичників. Городельський акт став провісником наступаючої релігійної нетерпимості польської католицької державної влади до православних. Певне загострення міжконфесійних відносин виникло на українських землях, які були під Литвою за часів князюван¬ня сина Казимира IV Олександра, Великого князя Литов¬ського, а потім і короля польського (1501—1506). Коли литовці, за котрими стояла католицька Польща, по¬чали утискати православних, православні шукали захисту в православній Москві й Молдові. Поголос про те, що право¬славних примушують у Литві до прийняття католицтва, масові переходи прикордонних князів Чернігівщини до Московщини викликали зростання політичних симпатій до Мос¬кви серед православного населення Литовської Русі, що, зреш¬тою, призвело до війни Москви з Литвою. Усе це змусило правителів Литви здійснювати урівноважену, терпиму щодо православної церкви політику Зміцнення правового стану православної церкви відбува¬лося під час правління польських королів — Сигизмунда І (1506—1548) та його сина Сигизмунда II Августа (1548— 1572). Безперестанні війни Польщі з Москвою, Молдавським господарем, Прусією, відбиття постійних нападів татарських орд — усе це потребувало напруження державних сил і дикту¬вало необхідність рахуватися з настроями, бажаннями, вимо¬гами православного населення. Серед інших актів Сигизмунда І, виданих спеціально для православних, вартий на увагу його "стверджуючий привілей", виданий у 1511 р. на сеймі Вели¬кого князівства Литовського у Бересті Після занепаду в Польщі династії Ягелонів і смерті ос¬таннього з Ягелонів Сигизмунда II Августа виявилося, що тільки авторитет покійного короля стримував релігійну во¬рожнечу між католиками і "дисидентами" (послідовниками всіляких протестантських течій). Вища католицька ієрархія, керована папським нунцієм Камендоні, організовувала силь¬ну антидисидентську акцію, щоб позбавити протестантів усіх релігійних свобод. Політична боротьба особливо загострюва¬лася в період безкоролів'я, тобто в період між смертю попе¬реднього і виборами наступного короля. Так було й після смер¬ті Сигизмунда II Августа. У безкоролів'ї (1572—1573) най¬головнішим питанням, навколо якого точилася гостра полі¬тична боротьба, було збереження релігійної свободи та широ¬кої політичної толерантності.