22. Економічні закони, їх пізнання та використання.
Економічні закони відображують істотні причинно-наслідкові зв’язки суб’єктів виробничих відносин, економічних процесів і явищ, що реалізується на основі принципів саморозвитку.
Процес пізнання економічного закону полягає у розкритті сутності цього закону, виявленні механізму його дії.
Науковий шлях вивчення економічних законів передбачає існування кількох рівнів пізнання.
1 рівень: економічні закони розглядаються як закони об’єктивно існуючого життя суспільства. Визначення істотно сталих причинно-наслідкових зв’язків.
2 рівень: теоретичне відображення реально існуючих об’єктивних економічних законів. Наукове описання законів науки.
3 рівень: апробація законів науки на практиці. Внесення доповнень і змін до наукових визначень і описів економічних законів.
Використання економічних законів поділяють на 3 рівні:
Економіко-теоретичний рівень: нукові рекомендації щодо використання економічних законів, формування провідної концепції
Безпосередньо управлінський рівень: розроблення нормативних документів щодо управління економікою
Практичний рівень: здійснення практичних заходів в основних ланках господарювання – впровадження господарських рішень у практичну діяльність.
23. Економічні потреби, їх характеристика та походження. Закон зростання потреб.
Економічні потреби - це частина суспільних потреб, задоволення яких пов'язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і невиробничу сферу.
Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним кутом зору. Наприклад, їх поділяють на виробничі(продовжують процес виробництва: метал, цемент, обладнання, електроенергія), невиробничі(спрямовані на забезпечення потреб людини: цукор, хліб, меблі, одяг, послуги).
Особисті економічні потреби можна класифікувати:
* фізіологічні (матеріальні) потреби, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення); *духовні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення); *соціальні потреби, задоволення яких пов'язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок ).
З урахування суб’єкта споживання розрізняють потреби окремої людини, сімі’ї, колективу підприємств, працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів, суспільства загалом.
За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на: - абсолютні потреби - визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг (за найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством; - дійсні потреби - відповідають рівню розвитку економіки певної країни; -фактичні - виступають у формах задоволеного попиту.
Закон зростання потреб: об’єктивний закон зростання потреб відображує безперервне зростання маси і різноманітності споживних вартостей у результаті зростання продуктивних сил.
Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці розвинених країн у сучасних умовах є те, що, з одного боку, відбувається перехід від масового виробництва і масового споживання о індувіалізованого.
Формування і регулювання потреб у суспільстві безпосередньо визначається розвитком виробництва.
Ісоризм створення потреб: У розмаїтті класифікацій потреб особливе місце належить ієрархії, або піраміді потреб, створеній американським соціологом і політологом А.Маслоу за критерієм значущості.
Американський професор Ф. Херцбергерг класифікує потреби на такі, що задовольняються і що стимулюються. Такий підхід дам змогу вченому виокремити чинники, що впливають на поведінку людей.