18.6. Метод валентного зв’язку

Кількісна теорія потребує складних розрахунків. Тому на практиці для аналізу молекул використовують різні моделі, наприклад, моделі: валентного зв’язку і молекулярних орбіталей. У моделі валентного зв’язку молекула розглядається як група атомів, з’єднаних між собою ковалентними зв’язками. Вони утворюються двома електронними з антипаралельними спінами по одному від кожного атома, що взаємодіє. Позитивною рисою цієї моделі є можливість зображення молекул у вигляді простих хімічних формул, таких як ; ; ,тощо. Такий зв’язок утворюють лише електрони незаповнених оболонок (див. таблицю 18.1).

З таблиці 18.1 видно, що валентність по відношенню до водню дорівнює подвоєному значенню повного спінового числа , тобто вона дорівнює кількості неспарених електронів. Цей метод широко використовується в хімії. Проте іноді він призводить до невірних результатів. Наприклад, у молекулах та сумарне спінове число , бо всі їхні спіни спарені. Молекули з , повинні бути діамагнітними, а в дійсності вони парамагнітні, що не пояснює модель валентних зв’язків. Для цього потрібно застосувати більш досконалу модель молекулярних орбіталей.

Таблиця 18.1. Електронна конфігурація і валентність по відношенню до водню в методі валентного звязку

		ел. конфі-гурація	Заселеність					валентн.		формула			енерг. еВ
	1								1			4.7
	2								0		-	-
i	3								1			1.0
	4								0		-	-
	5	-							1			2.3
	6	-							2			6.5
	7	-							3			9.8
	8	-							2			5.1
	9	-							1			1.6
	10	-							0		-	-