13. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського

Після падіння Константинополя, основним торговим пунктом стає Гданськ. Еволюція феодальних відносин зумовила зростання великих феодальних землеволодінь, причому не тільки князівського, а й боярського. Більша частина земель була зосереджена в руках відомих магнатів. Це зумовило широкомаштабний наступ феодалів на територію та права селяньких общин. Прогресував розвиток товарно-грошових відносин, бурхливо зростав ринок с/г продукції. Міста України ще зберігали феодально-аграрний характер. Водночас за містами поглиблювалася спеціалізація ремісництва. Набули поширення ярмарки, що було ознакою становлення внутрішнього ринку. Виникали фахові ремісничі об’єднання – цехи, з’являлися перші зародки мануфактурного виробництва. Укр. землі знову потрапляють на орбіту активних торгівельних відносин. Активізується експорт зерна в Зх Європу, через Львів проходив єдиний шлях торгівлі Європи зі Сходом. Набуває поширення продаж товарів у кредит. Зрушення в економіці були тісно пов’язані з соціальними процесами. Формувалася станова організація суспульства на підставі визначених прав та обов’язків.

14.Польсько-литовські унії кінця 14-початку 16ст : передумави суть та наслідки

З урегулюванням галицького конфлікту провідні політики Польщі та Литви зрозуміли, що їх об'єднують важливі спільні інтереси. Обидві країни перебували під загрозою агресивних планів Тевтонського ордену, що панував на Балтійському узбережжі. Виснажена до краю своєю експансією на сході, Литва була нездатною чинити опір німцям на півночі. І без того складна ситуація погіршувалася швидким зростанням могутності й престижу Московського князівства, що загрожувало зі сходу. Тим часом поляки, незадоволені династичними зв'язками з угорцями і прагнучи заволодіти іншими українськими землями, шукали нових можливостей для здійснення своїх намірів. У цей момент магнати Південно-Східної Польщі висунули несподівану пропозицію: укласти унію між Польщею та Литвою.

1385 р. була підписана Кревська унія. Литовський князь Ягайло, одружившися з польською королевою Ядвігою, під ім’ям Володислава ІІ став королем Польщі. Він зобов’язувався приєднати до Польщі литовські, українські та білоруські землі, повернути раніше втрачені Польщею й Литвою володіння, прийняти католицизм і зробити його державною релігією.Кревська унія, безумовно, створила реальні передумови для боротьби з тевтонською агресією. Але разом із тим вона забезпечила посилення польської експансії на територію Великого князівства Литовського. Це не могло не викликати відсіч литовських феодалів на чолі з князем Вітовтом. Тому підписується компромісна угода, за якою Польща визнавала Вітовта довічним правителем Литви. Він був проголошений королем литовським і руським. Тим самим фактично було відмінено Кревську унію. Велику увагу Вітовт надавав розвиткові промислів, торгівлі, будував нові міста й фортеці. Під його ко- мандуванням у Грюнвальдській битві 1410 р. литовське військо, до складу якого входили українські, білоруські та російські полки, разом із поляками, завдали нищівної поразки німецьким хрестоносцям.

Наступним етапом об’єднання стала Городельська унія 1413 р., яка зрівняла в правах польську й литовську шляхту. Але — тільки католиків, і цим внесла розкол на релігійному грунті. Унія посилила дискримінацію православного населення, обмеживши його участь у державному управлінні.Загостренням релігійних і національних суперечностей у Литовсько-Руський державі скористалась православна Москва. До того ж іще реальнішою стала кримсько-татарська навала. Зруйнувало Київ, пограбувало й спалило церкви, захопило в полон киян. Надалі українські землі щорічно ставали об’єктом спустошливих набігів татар. Усе це підштовхувало Велике Князівство Литовське до зміцнення союзу з Польщею.

1569 р. в Любліні відбувся спільний польсько-литовський сейм, де було підписано акт унії Литви й Польщі. Віднині перестає існувати литовсько-руська форма державності українського народу. За унії Польща і Велике князівство Литовське об’єдналися в єдину державу — Річ Посполиту. Обирався спільний король, якого проголошували водночас і Великимкнязем. Здійснювалася спільна зовнішня політика, в обігові були спільні гроші. Польська й литовська шляхта отримували право володіти землями в обох частинах держави. Проте кожна з них мала свої герби, місцеві адміністрації, судочинство, війська. Після Люблінської унії починається полонізація українських земель.