173. Учасники страхового ринку.

Учасниками страхового ринку (іноді їх називають "інфраструктурою ринку") є:

1) виробники страхових послуг, котрі переважно виступають їх продавцями - страхові компанії;

2) продавці страхових послуг (страхові посередники) - страхові агенти та страхові брокери;

3) споживачі страхових послуг - юридичні та фізичні особи (підприємства, установи, організації, громадяни та їх сім'ї);

4) органи державного нагляду і контролю за страховою діяльністю;

5) добровільні об'єднання страховиків - ліги, асоціації, бюро, пули;

6) інформаційно-освітні структури - спеціалізовані газети, журнали, вищі та середні навчальні заклади, курси підвищення кваліфікації, центри підготовки.

174. Організаційні форми існування страхових компаній.

На відміну від банків та інших кредитно-фінансових інститутів страхові компанії мають більш широкі організаційні форми, яких в наш час нараховується чотири.

Перша форма організацій страхових компаній побудована на акціонерній основі. В цьому випадку страхові компанії випускають акції і є акціонерними товариствами.

Друга форма організації страхових компаній носить назву на «взаємній основі»: кожний полісоутримувач є співвласником, тобто акціонером компанії, але на базі не акції, а страхового полісу. Компанія в цьому випадку не випускає акції.

Третьою формою організації страхових компаній є взаємний обмін. При цій формі організації компанія, сформована по суті на кооперативних засадах, діє від імені окремих осіб або компанії. Через центральну контору компанії її учасники обмінюються страховими ризиками, страхуючи самих себе, і не продають страхування на сторону. Такі компанії називають компаніями внутрішнього страхування, або взаємного обміну. Вони займають незначне місце в страхових операціях і діють в основному у сфері страхування автомобілів та від вогню.

І, на кінець, четверта форма організації - система Ллойд, яка складається із синдикатів, в які входять на паях страхові компанії і брокерські страхові фірми. Відповідальність по страховому ризику розподіляється серед членів синдикату або між усіма учасниками Ллойда. Справи приймають брокери і отримують за посередництво брокерські (комісійні). Систему Ллойда очолює спеціальний комітет, який здійснює контроль за діяльністю синдикатів і приймає нових членів. Ця форма характерна для Англії та Німеччини.

175. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою додержання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюють Міністерство фінансів України та його органи на місцях, що діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Основними функціями Міністерства фінансів України є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);

2) видача ліцензій на проведення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов'язань перед страхувальниками;

4) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена законом до компетенції Міністерства фінансів України;

6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність;

7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

Як одну з форм державного регулювання страхової діяльності можна розглядати примусову санацію страховика, яку Міністерство фінансів України має право провести у випадках:

- невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців;

- недосягнення страховиком визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

- інших випадках, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

- проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

- встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Міністерства фінансів України;

- встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.