1. Складові забезпечення права споживачів на державний захист їх прав.

Держава забезпеує громадянам як споживачам: захист їх прав; надає можливість вільного вибору продукції; здобуття знань і кваліфікації, необхіднихдля прийняття самостійних рішень прід час придбання та викор продукції відповідно до їх потреб;гарантує придбання або одержання прд іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров я і життєдіяльності.

Кабінет міністрів України: А)забезпеч. розробку й проведення заходів:

Забезпеч. права і свободи громадян; політики у сфері соц..захитсу , в тому числі зах.п.спож.

Б)розробляє ряд заходів щодо реалізації окремих положень ЗУ ПРО ЗПС:

Порядок здійснення торог.,інспекційної діяльності,побутового та інш. видів обслуговування.; программи розвитку окремих сфер діяльності причетних до задоволення п.спож.(житлово-комунальні госп ітд.); забезпечення здорової конкуренції на ринкц товарів та послуг.

Державний захист прав громадян я як пож..здійснюють : спец.уповноважений орган виконавчої влади у сфері з.п.с.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

2.Характеристика підходів (превентивний та констатуючий) до захисту прав споживачів в Україні.

Загальні підходи до захисту прав споживачів: 1)Превентивний(запобігаючий)-дії щодо забезпечення прав споживачів; 2)Констатуючий(інспекційно-експертний)-дії щодо припинення фактів недодержання прав споживачів.

1)Складові превентивного підходу до захисту прав споживачів: -правова: формування ефективної законодавчо-нормативної бази створення товорів, надання послуг, виконання робіт тощо(закони, нормативні акти, стандарти та ін.) шляхом раціоналізації, осучаснення існуючих стандартів та гармонізації їх з міжнародними; -освітянська: просвіта та освіта споживачів; -інформаційна: надання необхідної, доступної, достовірної, своєчасної інформації споживачам; -наукова: використання досягнень науково-технічного прогресу задля максимілізації ступення задоволення інтересів і прав споживачів; -виробничо-торгівельна: виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг тощо згідно з чинною нормативно-правовою базою; -стимулююча: створення умов “здорової” конкуренції, сертифікація, конкурси та премії якості, вивчення споживчого рейтингу тощо.

2)Складові констатуючого підходу до захисту прав споживачів: -контрольна: здійснення контролю, проведення інспекційної та експертної діяльності з метою виявлення ступеня захисту прав споживачів; -наукова: проведення досліджень щодо встановлення споживчих властивостей переваг, виявлення фактів фальсифікації товарів, робіт, послуг; -інформаційно: доведення до споживачів інформ про недоліки, небезпеку, недодержання вимог до якості товарів, робіт, послуг тощо.

3. Основні положення Керівних принципів ООН на захист інтересів споживачів

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів"(Прийняті 09.04.85 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН) Керівні принципи Наступні керівні принципи повинні застосовуватися як до місцевих, так і до імпортованих товарів та послуг. При використанні будь-яких процедур або положень про захист інтересів споживачів слід звертати належну увагу на забезпечення того, щоб вони не перешкоджали міжнародній торгівлі і відповідали міжнародним торговим зобов`язанням.:A. Фізична безпека B. Сприяння економічним інтересам споживачів і захист цих інтересів C.

Норми безпеки і якості споживчих товарів і послуг D. Система розподілу основних споживчих товарів і послуг F. Програми освіти та інформування G. Заходи щодо конкретних галузей

4. Основні положення Хартії на захист прав споживачів

підписана в 1973р., 25-ю сесією Консультативної Асамблеї ЄС (Резолюція 543). Документ скл з 5 розділів відповідно до основних прав споживачів: 1.право споживачів на захист і допомогу; 2.право на компенсацію в разі збитків; 3.право на консумерську інформацію; 4.проаво на консумерську освіту; 5.право на представництво і консультацію.

5. Характеристика прав споживачів, визнані Міжнародною організацією споживачів (СI)

Право на задоволення основних потреб визначає право на основні(базові) товари та послуги, які забезпечують виживання: на адекватне харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров я, освіту.

Право на безпеку визн право бути захищеним від продуктів, вироб процесів і послуг, шкідливих для здоров я або життя. Воно пердбачає піклування як про повсякденні, так і про довгострокові інтереси споживачів.

Право на інформ визн право отримувати відомості, необхідні для того, щоб робити обгрунтований вибір або приймати потрібне рішення. Споживачі повинні бути забезпечені інформацією, яка дозволяє їм діяти розумно і відповідально. Вони також мають бути захищені від неточнох або таких, що вводять в оману, рекламних відомостей, розміщених в об явах, на етикетках, упаковках або розповчуджуваними іншими методами.

Право вибору визн право мати доступ до різноманітних товарів і послуг, які продаються по конкурентних цінах, а у випадку монопольної торгівлі — мати при справедливій ціні гарантію задовільної якості.

Право бути вислуханим визн право споживача відстоювати свої інтереси і спонукати урядові та інші органи, що здійсн держ політику, приймати їх до повного і співчутливого розгляду при формуванні й здійсненні екон та інших аспектів політики. Це право передбачає представництво у вказаних органах, а також участь у розробці прод і послуг до того, як вони почнуть вироб або реалізуватися.

Право на відшкодуваннявизн право на задовол обгрунтов претензій, тобто право отримувати компенсацію у випадку придбання неякісних тов або отримання незадовільних послуг, а також користуватися прийнятними формами правової допомоги для задовол як серйозних, так і дрібних претензій.

Право на споживчу освіту визн право на придбання знань і навиків, які дозволяють споживачу постійно, упродовж усього життя підвищувати освідченість в частині відстоювання своїх прав споживача, а також впливу на сфери вироб й реалізації товарів і послуг.

Право на здорове навкол середовище визн право на фізичне оточення, яке здатне підвищувати якість життя. Воно включає в себе захист від екологічних небезпек, над якими окрема особа не має контролю. Воно визн необхідність захищати і поліпшувати навкол середовище для нинішнього і прийдешніш поколінь.

6. Права споживачів, визначені в Законі України „Про захист прав споживачів”.

1. захист своїх прав державою;

2. належну якість продукції та обслуговування;

3. безпеку продукції;

4. необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5. відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

6. звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

7. об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

7. Законодавча база регулювання захисту прав споживачів

Конституція України – стаття 42 «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів робіт та послуг, сприяє діяльності громадських організацій споживачів»

ЗУ ЗПС (12 травня 1991р № 1023-ХІІ. Редакції 01.12.2005р. № 3161-IV)

Програма ЗПС на 2003-2005 роки?? (точно не уверена действует ли она сейчас)

Закони які регулюють: підприємницьку діяльність(Господарський кодекс України); конкурентне середовище(Про захист від недобросов конкур; Про природні монополії; Зах від економічної конкуренції); інформаційні відносини(Про інформацію; Про рекламу; Про наук-тех інформацію; Про видавничу справу), якість та безпеку тов чи послуг(Про безепеч та якість харчов продуктів; Про забезпеч санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; Про залізничний транспорт; Про стандартизацію; Про підтвердження відповідності ітд).