39. Дії споживачів в разі порушень їх прав

Строки подання претензії з приводу не обговорених продавцем недоліків проданого товару при їх виготовленні: 1)протягом 6 місяців (з дня покупки; протягом гарантійного терміну, встановленого виробником); 2) не пізніше 3 років (з дня укладання договору купівлі-продажу; передачі нерухомого майна).

Дії споживачів у разі порушення його прав: - звернення усно до продавця (виробника, виконавця) з мотивацією своєї претензії; - звернення усно або письмово до керівництва організації, що продала (або виготовила) товар, надала послугу чи виконала роботу, з мотивуючою претензією; - письмове звернення до державних органів, що здійснюють захист прав споживачів; - - звернення до громадської організації (об єднання) споживачів за допомогою та роз ясненням; - подання позовної заяви до суду на основі підготування і зібрання необхідної документації (копій заяв, претензій, актів, довідок, чеків та ін..).

Заяви, скарги та претензії подоються письмово з обов язковим підписом про ознайомлення на копії представника організації, до якої звертається споживач.

У разі відмови від підписання – слід відіслати поштою з повідомленням на юридичну адресу суб єкта підприємницької діяльності.

термін розгляду – 14 днів.

Порядок звернення до державного органу у справах захисту прав споживачів. Термін розгляду письмових звернень: - від 15 до 30 днів; - або до 45 днів, якщо є потреба у залученні фахівців інших організацій, додаткове дослідження товару.

40. Види звернень громадян-споживачів

Звернення громадян- споживачів:

1)Пропозиція. Попередження - рекомендації стосовно діяльності установ, підприємств, організацій, інформація щодо удосконалення суспільних відносин, умов життя громадян, у тому числі відносин між споживачем і виробником, реалі затором та ін..

2)Заява. Прохання сприяння реалізації їхніх справ та інтересів або повідомлення про порушення й недоліки в діяльності організацій тощо.

3)Скарга. Вимога відновлення прав та інтересів, порушених діями державних структур, організацій та інших установ.

4)Претензія. Вимога про відшкодування збитків, усунення недоліків поставленої продукції чи виконаної роботи.

5)Позовна заява. Вимога про відшкодування збитків, усунення недоліків поставленої або проданої продукції чи виконаної роботи.

Термін позовної давності – термін, упродовж якого ані суб єкт господарювання, ані суд не мають права відмовити споживачеві у прийнятті претензії.

Встановленні терміни давності позову:

звичайний – 3 роки;

скорочені –

1 рік – для позовів про прихованні недоліки у роботі, виконаній за договором підряду (окрім будинків і споруд);

6 місяців – для позовів про: стягнення неустойки (штрафів, пені); недоліки проданих речей; постачання продукції неналежної якості; явні недоліки у роботі, виконаній за договором підряду, побутового замовлення; явні недоліки перевезення вантажів, пасажирів, багажу (з дня одержання відповіді на претензію або закінчення терміну встановленого для відповіді).

41. Особливості судового та несудового розгляду претензій споживачів.

Судовий захист прав споживачів. Здійснюється судом за вибором споживача за: місце проживання споживача, місцезнаходженням відповідача, місцем заподіяння шкоди, місцем виконання договору.

Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов язані з порушенням їх прав.

Діяльність усіх консюмерських організацій має бути направлена на без судовий захист споживачів.

Здійснюється шляхом: консультування споживачів; проведення роз яснювальної роботи, переговорів із відповідачем (торговельною організацією, виконавцем робіт, послуг); налагодження діалогу між споживачем та відповідачем; створення умов вирішення конфліктів досудовим шляхом; виплата повної або часткової компенсації моральної, фізичної, майнової шкоди; обмін неякісних товарів на товари належної якості тощо.

42. Відповідальність за порушення прав споживачів

Встановлюється: Цівільним кодексом України; ст.. 23 Закону України «Про захист прав спозивачів»; Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів».

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

1) відмову споживачу в реалізації його прав;

2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів;

3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції;

4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища;

5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання);

6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання;

7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію;

8) створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування;

9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів;

10) реалізацію товару, строк придатності якого минув;

11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

43. Права громадських організацій споживачів.

Об'єднання споживачів мають право:

1) вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, проводити опитування населення для виявлення громадської думки про якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них; 2) проводити самостійно або звертатися до уповноважених державних органів щодо проведення експертизи та випробування продукції;

3) одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

4) сприяти відповідним державним органам у здійсненні контролю за якістю продукції та обслуговування; 5) надавати юридичну і консультаційну допомогу споживачам згідно із законодавством; 6) вносити пропозиції щодо розроблення нормативних документів, які встановлюють вимоги до якості продукції;

7) представляти і захищати інтереси споживачів в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування згідно із законодавством;

8) вносити органам виконавчої влади і суб'єктам господарювання пропозиції про заходи щодо підвищення якості продукції, про тимчасове зупинення випуску та реалізації продукції, яка не відповідає встановленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації продукції, що становлять небезпеку для життя, здоров'я та майна громадян або завдають шкоди навколишньому природному середовищу, фальсифіковану та дефектну продукцію, а також про коригування цін, встановлених з порушенням законодавства;

9) звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій.

При задоволенні такого позову суд зобов'язує порушника довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів.

10) відповідно до законодавства захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів);

11) звертатися до правоохоронних органів та органів виконавчої влади про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації продукції неналежної якості;

12) інформувати громадськість про права споживачів;

13) сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері захисту прав та інтересів споживачів.

44. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів

Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі:

1) розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів;

2) аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів;

3) у разі виявлення продукції неналежної якості, фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища терміново повідомляти про це відповідні територіальні органи у справах захисту прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції;

4) у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та відповідними документами, або продукції з простроченим строком придатності - тимчасово зупиняти реалізацію продукції до пред'явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію;

5) готувати подання до органу, який видав дозвіл на провадження відповідного виду діяльності, для вирішення питання про тимчасове зупинення його дії чи про дострокове анулювання у разі систематичного порушення прав споживачів;

6) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

45. Трансформація законодавства щодо захисту прав споживачів в Україні

15 березня 1962 року Джон Кеннеды вперше визначив права споживачі: на вибір, на безпеку, на інформацію, бути почутим.

25-та сесія Косультативної Асамблеї Європейського Союзу в 1973 р(резолюція 543) визнала права споживачів та підписали Хартію на права споживачів. Документ скл з 5 розділів відповідно до основних прав споживачів: 1.право споживачів на захист і допомогу; 2.право на компенсацію в разі збитків; 3.право на консумерську інформацію; 4.проаво на консумерську освіту; 5.право на представництво і консультацію.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів"(Прийняті 09.04.85 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН) Керівні принципи Наступні керівні принципи повинні застосовуватися як до місцевих, так і до імпортованих товарів та послуг. При використанні будь-яких процедур або положень про захист інтересів споживачів слід звертати належну увагу на забезпечення того, щоб вони не перешкоджали міжнародній торгівлі і відповідали міжнародним торговим зобов`язанням.:A. Фізична безпека B. Сприяння економічним інтересам споживачів і захист цих інтересів C.

Норми безпеки і якості споживчих товарів і послуг D. Система розподілу основних споживчих товарів і послуг F. Програми освіти та інформування G. Заходи щодо конкретних галузей

Закон України «про захист прав споживачів» був прийнятий в 1991році та визначає такі права споживачів:1)захист своїх прав державою;

2)належну якість продукції та обслуговування;

3)безпеку продукції;

4)необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5)відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

6)звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

7)об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

46. Глобальні проблеми консумерського руху

ГМО — Генетично модифікованими називають організми, генетичний матеріал яких був змінений шляхом, що не відбувається в природних умовах, на відміну від схрещування або природної рекомбінації. Отримують генетично модифіковані організми за допомогою методів генетичної інженерії. Наприклад, переносом в геном створеної поза організмом рекомбінантної ДНК, що містить нові, або змінені гени. Деякі процедури штучного злиття клітин також можуть вважатись генетичною модифікацією. Технологія дозволяє переносити гени між видами, надаючи організмові нових властивостей. Її застосовують як у науково-дослідних цілях так і в господарських з метою отримання організмів із якостями, які важко або неможливо отримати методами класичної селекції. Генетична модифікація в цьому випадку носить цілеспрямований характер, на відміну від випадкового, який притаманний для природного та штучного мутагенезу.

Фастфуд - швидка їжа. До складу харчів швидкого приготування входить велика кількість жирів. Не слід зловживати продуктами швидкого харчування, так як це може негативно вплинути на шлунок та печінку.

Недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести  в оман споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.