7.Чартистський рух в Англії . Виборча реформа .

30-40 рр. 19 ст. в історії Англії пройшли під знаком т. зв. чартизму. Суспільство стрім­ко розпадалося на два нових антагоністичних класи - пролетаріат і буржуазію.

Робітники приходять до рішення самостійно боротися за реформу парламенту в інтересах власного класу. 8 травня 1839 р. Лондонська асоціація робітників оприлюднила т. зв. Народну хартію з вимогами загального виборчого права для чоловіків, таємного голосування, рівних виборчих округів, скасуван­ня майнового цензу для кандидатів у депутати парламенту, щорічного переобрання палати общин та оплатності роботи депутатів. На під­тримку вказаних 6 пунктів відбулися грандіозні мітинги в Глазго (200 тис. учасників), Бірмінгемі (250 тис), Манчестері (400 тис).

4 лютого 1839 р. у Лондоні зібрався перший чартистський Конвент. На травень 1839 р. петицію чартистів підписали 1250 тис. чоло­вік. У відповідь уряд заборонив мітинги і розпочав арешти їх учасни­ків.

Друге піднесення чартистського руху припадає на поч. 40-х років XIX ст. На конференції в м. Манчестері (липень 1840 р.) була створена Національна чартистська асоціація. На поч. 1841 р. в країні було організовано збір 1348 тис. підписів під петицією про звільнення арештованих лідерів чартистського руху. Парламент 27 трав­ня 1841 р. цю петицію відкинув.

У серпні 1842 р. країну охопив загальний політичний страйк, придушений після 20 серпня за допомогою масових арештів. Сотні чо­ловік були засуджені до тюремного ув'язнення.

Значення самого чартистського руху важко переоцінити. Під його тис­ком правлячі кола Англії були змушені розпочати демократичні рефор­ми: почалася реорганізація парламенту, розвивалося місцеве самоуправ­ління, було проведено в життя закон про охорону фабричної праці та легалізовано тред-юніони, обмежено тривалість робочого дня. Ці завою­вання були досягнуті у напруженій боротьбі, коли кожна поступка опла­чувалася запеклими, часто кривавими сутичками з поліцією, масовими арештами лідерів руху, роками тюремного ув'язнення і каторги.

8. Виникнення лейбористської партії у Англії. Акт про парламент 1911 р. У Англії.

Утворення партій лейбористів

Парламентські вибори 1923 р. відбувалися у складних умовах. Економічне становище країни залишалося важким. До 1929 р. промисловість за обсягом випуску продукції ледве досягла рівня 1913р.

Основні галузі промисловості (добувна, вугільна, металургійна, суднобудівна, текстильна) переживали занепад. Зовнішня торгівля так і не досягла довоєнного рівня. Економічна криза Англії значною мірою обумовлювалася технічною відсталістю її промисловості.

На виборах 1923 р. до палати общин було обрано 258 консерваторів, 158 лібералів і 191 лейборист. Консервативна партія втратила 100 депутатських місць, а з ними й абсолютну більшість у парламенті. Консерватори і ліберали не змогли домовитися про створення коаліційного чи однопартійного уряду. Формування нового кабінету було доручено лейбористам, 23 січня 1924 р. лідер лейбористської партії Рамзей Макдональд сформував уряд, у складі якого було декілька лордів, пов’язаних з консервативною та ліберальною партіями.

До передвиборної програми лейбористи включили такі пункти, як перегляд Версальської системи, проведення політики миру, націоналізація основних галузей економіки, введення податку на капітал, ліквідація безробіття й житлової кризи, підвищення заробітної плати, встановлення дипломатичних відносин з СРСР.

Лейбористський уряд проводив політику сприятливу інтересам великого капіталу, розвитку приватної ініціативи. Парламент прийняв закони про пільги для промислових підприємств та про зниження податків на прибутки монополістичних компаній. Водночас, у відповідності з передвиборною програмою лейбористський уряд збільшив пенсії людям похилого віку та інвалідам, прийняв закон про будівництво житла для робітників.

Таким чином, були зроблені перші кроки для стабілізації економіки та покращення економічного становища країни, хоч незавжди вони отримували підтримку населення. Акт про парламент 1911 р. у Англії.

Акт про парламент 1911 р. у Англії.

Між палатами парламенту іноді виникали гострі конфлікти. Особливо гострими були ці розбіжності в 1910 р. після того, як палата общин прийняла новий бюджет. Палата общин підтримала його, а палата лордів відхилила його. Тоді ліберальний уряд і депутати–ліберали поставили перед королем питання про розпуск парламенту, проведення нових виборів та розширення складу палати лордів. Але до оголошення дострокових виборів не дійшло: лорди капітулювали, затвердивши і закон, і бюджет. Намагаючись закріпити успіх, палата общин запропонувала ще один законопроект – він фактично став важливою парламентською реформою. Це «Акт про парламент» 1911 р., який встановив порядок розгляду законопроектів. У вступі Акта нижня палата ніби залякує вищу, бо «має намір замінити ту палату, яка зараз існує, іншою палатою, заснованої на засадах народного представництва і вона не буде спадковою». Лордів заспокоїли, що «така заміна не може бути здійснена негайно».

Реформа передбачала: 1) Якщо фінансовий білль буде прийнятий палатою общин і скерується згідно з парламентською процедурою в палату лордів, то лордам дається термін – місяць для його ухвалення без поправок. У випадку схвалення (чи навіть несхвалення) цей білль подають «його Величності для виявлення королівського схвалення» і він стане актом парламенту. 2) Стосовно нефінансових законів, якщо прийнятий палатою общин такий закон буде скеровано у палату лордів і буде нею відхилений і ця процедура повториться 3 рази», то після 3-ого відхилення законопроект подають королю на підпис без згоди палати лордів. Палаті лордів на всю цю процедуру відхилень відведено не більше 2 років 3) Якщо палата лордів внесла у нефінансовий білль поправки, то їх мала схвалити палата общин. Незгода останньої з цими поправками означає, що білль палатою лордів відхилено 4) У черговий раз змінено строк повноважень парламенту: він визначається у 5 років – замість 7 (1719р.).

Отже, «Акт про парламент» 1911р. остаточно вирішив суперництво між нижньою та верхньою палатою на користь першої, підтвердивши перемогу відносно демократичних сил країни над аристократично-олігархічними.

Акт про престолонаслыдування