![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Характеристика біоритмів як основу раціональної життєдіяльності.
- •2. Основні положення ергономіки
- •3. Процес адаптації людини до навколишнього середовища
- •5. Вплив шуму і вібрації на організм людини
- •11. Психофізіологічний закон Вебера-Фехнера.
- •12)Безпека харчування і водопостачання
- •13. Оцінка сучасного радіаційного стану в Україні
- •14. Природні і штучні джерела іонізуючого випромінювання
- •15. .Вплив електричного струму на організм людини
- •16. Вплив ядерного випромінювання на організм людини.
- •17. Зміст поняття «катастрофа», «надзвичайна ситуація», «надзвичайний стан»
- •18. Характеристика природних небезпек
- •19. Характеристика техногенних небезпек
- •20. Характеристика метеорологічних небезпек
- •21. Характеристика топологічних стихійних лих
- •22. Характеристика надзвичайних ситуацій природного походження.
- •23. Характеристика надзвичайних ситуацій за причинами їх виникнення
- •24. Характеристика тектонічних катастроф
- •25. Характеристика техногенних аварій
- •26.Характеристика соціально-політичних надзвичайних ситуацій.
- •27.Особливості аварій на транспорті.
- •28.Характеристика радіаційного стану на Україні після аварії на Чорнобильській аес
- •Основні положення міжнародного права з питань захисту людей.
- •2. Роль, місце і завдання цивільної оборони в структурі заходів по забезпеченню життєдіяльності населення, держави.
- •3. Організаційна структура цивільної оборони України, сили і засоби цивільної оборони, формування війська цивільної оборони України.
- •4. Надзвичайні ситуації та їх класифікація.
- •5. Надзвичайні ситуації природного характеру.
- •6. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.
- •7. Ядерна зброя. Осередок ядерного ураження.
- •8. Хімічна зброя. Осередок хімічного ураження.
- •9. Біологічна зброя. Осередок біологічного ураження.
- •10. Нові види зму.
- •12.Організація цивільної оборони на огд.
- •13. Принцип и захисту об'єкта, що випливають з основних положень Женевської конвенції.
- •14.Заходи для зниження виникнення надзвичайних ситуацій на обєкті.
- •15.Суть поняття"стійкості роботи" об"єктів господарської діяльності.
- •16. Комплекс заходів, що проводяться для підвищення стійкості підприємства.
- •17. Вимога до проектування й побудови промислових підприємств
- •21.Принципи захисту виробничого персоналу і способи забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях.
- •22.Система оповіщення про загрозу в надзвичайних ситуаціях.
- •23.Засоби індивідуального, медичного та колективного захисту.
- •24. Організація і проведення евакуаційних заходів.
- •25.План дій органів управління і сил цо із запобігання та усунення надзвичайних ситуацій на об’єкті.
- •26.Основні вихідні дані та довідкові матеріали, що використовуються при планування.
- •27.Сили і засоби що залучаються до проведення робіт з ліквідації наслідків нс.
- •28.Осн. Завдання аварійно-рятувальних служб
- •29.Сукупність рятувальних та інших невідкладних робіт.
- •30.Етапи проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
- •Умови праці. Класифікація факторів, які впливають на умови праці.
- •2.Гігієнічна класифікація умов праці.
- •3.Санітарні норми умов праці.
- •4.Атестація робочих місць та оцінювання умов праці.
- •5.Категорія важкості робіт та засоби компенсації негативного впливу на працівників несприятливих умов праці.
- •6.Поняття про травми та професійні захворювання.
- •7.Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •8.Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •9.Причини травматизму.
- •10.Методи аналізу травматизму.
- •Визначення економічних наслідків виробничого травматизму та професійних захворювань,
- •Поняття та завдання техніки безпеки.
- •Характеристика стандартів безпеки праці.
- •Система колективних засобів захисту від шкідливих умов праці.
- •16.Законодавчі акти по охороні праці на виробництві.
- •17.Державні нормативні акти з охорони праці.
- •18.Особливості охорони праці жінок.
- •19.Особливості охорони праці неповнолітніх.
- •20.Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •21. Суть і завдання управління охороною праці
- •22. Центри управління охороною праці.
- •23.Органи державного управління охороною праці.
- •24.Профспілковий та громадський контроль за додержанням законодавства.
- •25.Визначення витрат (доцільних, частково доцільних та не доцільних) на поліпшення умов та охорони праці на підприємстві.
- •26.Адміністративний нагляд та контроль за станом охорони праці.
- •27.Економічне і соціальне значення поліпшення виробничих умов та охорони праці в ринковій системі господарювання.
- •28.Капітальні вкладення і поточні витрати на поліпшення умов та охорону праці на виробництві.
- •29.Методики оцінки соціальної та економічної ефективності заходів щодо щодо вдосконалення умов і охорони праці
21. Суть і завдання управління охороною праці
У нових соціально-економічних умовах роль держави суттєво змінюється. Закон України «Про охорону праці» вперше чітко визначив політику держави у сфері захисту інтересів як найманих працівників, так і роботодавців у трудовому процесі, законодавчо закріпив право працівника на безпечну працю. Згідно з цим Законом роль держави та її інститутів в охороні праці не зводиться до створення правових норм і адміністративного нагляду. Держава розробляє й реалізує заходи, спрямовані на створення цілісної системи державного управління охороною праці, організує контроль за виконанням відповідних законодавчих і нормативних актів, координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади в цій сфері, ініціює розробку конкретних програм у галузі безпеки та гігієни праці, стежить за їх виконанням.
Управління охороною праці — це підготовка, прийняття і реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я й працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Основними завданнями управління охороною праці є:
опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному і галузевому рівнях,
підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на:
забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці;
забезпечення утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд;
пропаганду охорони праці;
облік, аналіз та оцінку стану умов і безпеки праці;
забезпечення страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання.
Державне управління формулює державну політику в галузі охорони праці — пріоритет життя і здоров’я працівника щодо результатів виробничої діяльності. Держава приймає нормативно-правове законодавство в галузі охорони праці, встановлює обов’язки, права і відповідальність щодо проведення державної політики, створює відділи з питань охорони праці при держадміністраціях, навчально-методичні й експертно-технічні центри, систему нагляду за охороною праці, санітарно-епідеміологічні служби, органи пожежної, екологічної безпеки, фонд соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань та інші наглядові і контролюючі органи, а також систему виробничо-технічного, інформаційного, наукового й фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці.
22. Центри управління охороною праці.
У ринкових умовах виникає три центри управління охороною праці:
- державне управління,
- управління з боку керівництва підприємства,
- управління з боку працівників підприємства
Таким чином, управління охороною праці в ринкових умовах полягає в тому, що:
держава створює законодавство в галузі охорони праці, комплекс наглядових інспекцій, у завдання яких входить забезпечення застосування прийнятих нормативно-правових актів, інфраструктуру виробничо-технічного, інформаційного, наукового і фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці;
власник підприємства економічно заінтересований у тому, щоб його працівники не травмувалися і не хворіли, а тому забезпечує виконання на підприємстві всіх нормативно-правових актів про охорону праці. Він повинен широко залучати працівників та уповноважених трудових колективів до управління охороною праці, пропагувати серед працівників культуру здоров’я;
кожний працівник повинен дбати про здоровий стиль життя і праці, постійно підвищувати свій кваліфікаційний, фізичний та психофізіологічний стан, програмувати шлях здорового довголіття, запобігання випадків травматизму і захворювань. Він повинен негайно повідомити свого керівника про виникнення будь-якої небезпечної ситуації.
Згідно із Законом України «Про охорону праці» політика держави у сфері захисту інтересів як найманих працівників, так і роботодавців, принципи державної політики в галузі охорони праці базуються на:
повній відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
комплексному розв’язанні завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки й техніки;
соціальному захисті працівників, повному відшкодуванні шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
встановленні єдиних нормативів з охорони праці незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
використанні економічних методів управління охороною праці, проведенні політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;
здійсненні навчання населення, професійної підготовки й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
забезпеченні координації діяльності державних органів, організацій та об’єднань громадян, які вирішують різні проблеми охорони здоров’я, гігієни і безпеки праці;
міжнародному співробітництві в галузі охорони праці.
Враховуючи той факт, що стан охорони праці відбивається практично на всіх показниках якості життя суспільства (тривалості життя людей, стані їх здоров’я, збереженні національного багатства), наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.10.2001 р. № 432 затверджена Концепція управління охороною праці. Концепція спрямована на реалізацію положень Конституції та законів України щодо забезпечення охорони життя й здоров’я працівників у процесі трудової діяльності, створення безпечних і нешкідливих умов праці на кожному робочому місці, а також належних умов для формування у працівників свідомого ставлення до особистої безпеки та безпеки оточуючих, впровадження нових і вдосконалення існуючих механізмів управління в галузі охорони праці.