ІНФОРМАГЕНТСТВА
1. Поняття, місце, значення
2. З історії виникнення перших інформагентств
3. Типологія інформагентств
4. Характеристика найбільших інформагентств світу
5. Провідні приватні інформагентства України
6. Діяльність Укрінформу
1. Поняття, місце, значення
Останнім часом у слововжиток міцно увійшло поняття інфор¬маційного простору, під яким розуміють сукупність територій, охопле¬них засобами масової інформації певної категорії (регіональними, національними, світовими). Найчастіше цей термін вживають у зна¬ченні національного інформаційного простору, який потребує законо¬давчого врегулювання й захисту, а його суб'єкти — і державної підтримки.
Більш докладно інформаційний простір характеризують:
1) матеріальні (технологічні) способи підготовки й поширення інформації по горизонталі, включаючи її передачу, ретрансляцію й от¬римання;
2) соціально-економічні можливості доступу до інформації насе¬лення, включаючи усі його верстви в даній країні; забезпечення поши¬рення інформації по вертикалі;
3) існування національної системи інформації та зв'язку з її конкрет¬ними компонентами, що визначають територію поширення інформації;
4) наявність національного законодавства в галузі інформації та зв'язку, що регулюють функціонування й використання ЗМІ в забезпе¬ченні національних і державних інтересів;
5) наявність законодавчої бази міжнародного рівня та міжнарод¬них і регіональних угод в галузі масової інформації, що забезпечують обмін нею між державами і взаємопроникність національних інфор¬маційних просторів.
Журналістика — це система, що динамічно розвивається, маючи своєю кінцевою метою максимальне задоволення інформаційних по¬треб суспільства і наповнення інформаційного простору якісними, об'єктивними повідомленнями. За чотириста років існування про¬фесійної журналістики в ній відбулося багато змін. Особливої інтенсив¬ності вони набули в XIX- XX століттях. Спочатку журналістика призве¬ла до виникнення усередині кожної країни національних інформаційних просторів, які мало співвідносилися між собою.
Але от уже майже два століття тому почав складатися світовий інформаційний простір, а масово-інформаційна діяльність пережила перший розподіл праці: між джерелами інформації та її розповсюджува¬чами з'явилися посередники — ними стали інформаційні агентства.
Кожній газеті було невигідно тримати власного кореспондента в за¬рубіжних країнах, дешевше було купити інформацію в спеціалізовано¬му на її постачанні агентстві. Вони тоді називалися агентствами преси і, на відміну від тодішніх газет і журналів, що мали лише національне по¬ширення, здобули статус світових центрів по збиранню інформації, постачаючи нею передплатників (газети, журнали, а в XX столітті й радіо та телебачення) у різних державах світу.
Агентства преси, телеграфні агентства, інформбюро, інформагенції, телеінформагентства, відеоінформагентства - все це різ¬новиди інформаційних агентств - посередницьких засобів масової комунікації (організацій або установ), що збирають, обробляють інформацію і передають на договірних засадах в інші засоби ма¬сової інформації, інформагентства для її поширення.
Специфічне місце інформагентств у системі засобів масової комунікації зумовлено технічними засобами передачі інформації. На початку своєї історії, а вона налічує кілька століть, ін¬формагентства належали до природного класу СЗМК.
Перший організований обмін інформацією вівся з допомо¬гою поштових голубів, поштових диліжансів, парусних кораблів, інших транспортних засобів. Це були недосконалі засоби, інфор¬мація спізнювалася. Коли на зміну природним засобам комуніка¬ції прийшли технічні, інформагентства стали зараховувати до тех¬нічного класу СЗМК.
Сьогодні інформагентства використовують всі засоби зв'язку: пошту, телеграф, телекс, телетайп (текстові), телефон, радіо (звуко¬вий), факс (текстово-зображувальний), комп'ютерні мережі, відео¬термінали, фотозв'язок, телезв'язок (аудіовізуальний), супутни-ковий зв'язок.
Головний принцип роботи інформагентств - замкнутий зв'я¬зок, що з'єднує кореспондентів із редакцією, забезпечує прийом, обробку і передачу інформації абонентам.