25. Поняття про однорідні члени речення

Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання, називаються однорідними.

Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією пе­релічування або протиставлення. У реченні вони функціонують як сурядні словосполучення.

Однорідні члени одного ряду виконують однакову синтак­сичну функцію, тобто є тими самими членами речення — або всі тільки підмети, або всі тільки прямі додатки, або всі тільки обставини способу дії і т. д. Наприклад, у реченні Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Т. Шевченко) однорідні підмети — дума, пісня] однорідні присудки — не вмре, не загине. Однорідні члени найчастіше мають і однакове морфологічне вираження: Голос її окликався гнівом, докорою, огидою (Панас Мирний); але не завжди: Машина старенька, зате дешево дісталась мені (В. Дрозд). Однорідні члени речення бувають непоширені (виражені без залежних слів) і поширені (мають при собі залежні слова).

Якщо в одному простому реченні є два або більше під­метів, присудків чи однакових додатків (які стосуються того самого слова й відповідають на те саме питання), то вони однорідні: В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля (Т. Шев­ченко). Я живу, і борюсь, і творю для людей (В. Забаштанський). Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко).

Але не є однорідними членами:

а) повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення великої кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності, — це єдиний член речення: Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Т. Шевченко). Jhue-плив, плив-плив, що аж обридло (І. Котляревський); між такими словами ставиться кома або дефіс;

б)  дві власні або просторові, часові чи кількісні назви на зразок формула петроградського—Гаусса, автобус Київ— Одеса, протягом березня—травня, вісім—десять днів тощо; між такими словами ставиться тире;

в) два однакові або подібні слова, між якими вжито заперечну частку не, якщо вони становлять смислову єдність: Дивиться вона не надивиться на свого сина: вті­шається не навтішається своїм Івасем (І. Нечуй-Левицький);

г) два однакові за формою дієслова, що означають дію і її мету: Кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їйочі (П. Тичина);

ґ) два повторювані слова, з'єднані порівняльним сполуч­ником як: Тепер молодиця як молодиця: коси на все село (М. Стельмах); тут частина як молодиця є присудком;

д) фразеологічні словосполучення з двічі повторюваним сполучником / або ні на зразок / сяк і так, і сміх і гріх,  ні світ ні зоря, ні сіло ні впало тощо.

27. Правопис часток "не" і "ні"

1. Частка "не" пишеться з різними частинами мови разом у таких випадках:  а) з усіма словами, які без частки "не" не вживаються (вона виступає префіксом): ненависть, негода, неук (іменники); негайний, нещасний, непорушний (прикметники); неволити, незчутися, нехтувати (дієслова); ненавидячи, нехтуючи (дієприслівники); невпинно, незабаром, непорушно, несказанно (прислівники).  2. У префіксі недо-, який вказує на неповну ознаку або дао: недорід, недолік, недостача, недоконаний, недоспілий, недорозвинений, недобачати, недочувати, недоплатити, але: не до вподоби, не до ладу, не до речі.  3.3 іменниками, прикметниками, займенниками і прислівниками, якщо вони з часткою "не" становлять єдине поняття і їх можна замінити синонімічними сложами без неї: неволя (рабство, полон), нещастя (лихо, біда), несподіванка (раптовість), недовір'я (підозрілість, сумнів), недалекий (близький), несміливий (боязкий), неабиякий (видатний, примітний), недорого (дешево), неголосно (тихо), невисоко (низько).  4.3 дієприкметниками частка не пишеться разом, якщо дієприкметники не є присудками і не мають при собі пояснюючих слів: незавершена робота, але робота не завершена; робота не завершена (ким?) мною; непідписаний документ, але документ ще не підписаний.  5.3 дієсловами нездужати, непокоїтися, неславити, але не здужати (не змогти), не славити (не прославляти).  6. Частка "ні" пишеться з іменниками та прикметниками разом, якщо вони без неї не вживаються: нісенітниця, нікчема, ніяковий, нікчемний.  7. "Ні" пишеться завжди разом з прислівниками (ніде, ніколи, нізвідки, ніскільки, нівроку) та займенниками (ніхто, ніщо, нізащо, ніякий, нічий). Проте якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: ні з ким, ні до кого, ні при кому. 

28 1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком;

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:

а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний;

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.