32. Велика літера у власних назвах

З великої літери пишуться:

• Імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, конспіративні клички, прізвиська: Іван Петрович Котляревський, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), Юрій Клен (Освальд Бургардт), Данило Галицький, Нестор Літописець, Олександр Невський, Ярослав Мудрий; також: Кобзар (про Тараса Шевченка),Каменяр (про Івана Франка) тощо. У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишуться через дефіс, кожна складова частина починається великою літерою: Квітка-Основ'яненко, Нечуй-Левицький, Сергеєв-Ценський; Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза.

• Назви міфологічних істот і божеств: Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Будда, Венера, Молох,Перун.

• Дійові особи у байках, казках, драматичних творах: Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука;Лісовик, Мавка, Перелесник; Дід Мороз; Той, що греблі рве; Червона Шапочка; Буряк,Троянда, Хліб.

• Назви найвищих державних установ України: Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України.

• Назви найвищих державних посад України та міжнародних посад: Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України.

• Умовні власні назви в актах, договорах та інших офіційних документах: Високі Договірні Сторони, Автор і Видавництво тощо.

• Клички свійських тварин: Сірко (собака); Сніжинка (кішка); Гнідко, Стріла (коні); Круторогий, Сивий (воли); Рекордистка, Лиска (корови) та інші.

• Назви сортів рослин у спеціальній літературі: Антонівка, Білий налив, Сніговий кальвіль, Паперівка (яблуні); Українська глива, Лісова красуня (груші); Рекорд, Угорка (сливи); Шпанка рання (вишня). Але в загальному вжитку вони пишуться з малої літери: антонівка, глива, угорка.

• Астрономічні назви: Велика Ведмедиця, Козеріг, Марс, Молочний Шлях, Сатурн, Юпітер. Так само пишуться народні назви сузір'їв і галактик: Великий Віз, Квочка, Пасіка, Чумацький Шлях тощо. Слова земля, місяць, сонце пишуться з великої літери тоді, коли вони вживаються як астрономічні назви: Навколо Сонця обертається Земля зі своїм супутником Місяцем. Але: обробіток землі, схід сонця.

• Назви сторін світу: захід, південь, північ, схід, південний захід, якщо під цими назвами розуміються краї чи народи: Далекий Схід, Західна Україна, країни Заходу, курорти Півдня, народи Півночі, Південне Полісся, Північна Буковина, Схід прокинувся.

• Географічні й топографічні власні назви, крім службових слів і родових означень (затока,мис, море, острів, пік, хребет тощо): Азія, Антарктида, Балканський півострів, Берингове море, Північнокримський канал, Володимир-Волинський плат, гора Говерла, Грибова губа,Зелений мис, озеро Ільмень, Кавказький хребет, пік Шевченка, Москва-ріка, Нагаєва бухта, протока Па-де-Кале, Панамський перешийок, Перська затока, Північний полюс,Східноєвропейська рівнина, Урало-Кушумський степ. Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає родового поняття, то воно пишеться з великої літери: Біла Церква, Біловезька Пуща (заповідник), Булонський Ліс (парк), Великі Луки, Жовті Води,Залізні Ворота, Зелений Гай, Карські Ворота. Так само з великої літери пишуться складові частини географічних назв, що означають титули, посади, фах і таке інше: мис Капітана Джеральда, набережна Лейтенанта Шмідта; також затока Святого Лаврентія.

• Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), шляхів (залізничних, морських тощо),каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків тощо пишуться з великої літери, а їхні родові позначення — з малої: Андріївський узвіз, Байкало-Амурська магістраль, бульвар Тараса Шевченка, Військово-Грузинська дорога, вулиця Петра Сагайдачного, Житомирська автострада, Львівська площа. Якщо в назвах вулиць, проспектів, населених пунктів словабрід, вал, ворота, міст, шлях, як тощо вже не сприймаються як родові позначення, то вони пишуться з великої літери: Боричів Тік, Добрий Шлях, Козиний Брід, Красні Ворота, Кузнецький Міст, Ярославів Вал (вулиці); Гола Пристань (місто); Козинські Горби (урочище);Сухий Яр (село).

• Назви груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій: Антанта, Балканські країни, Європейське Економічне Співтовариство, Співдружність Незалежних Держав,Всесвітня Рада Миру, Міжнародний комітет Червоного Хреста, Організація Об'єднаних Націй, Рада Безпеки, Троїстий союз.

• Назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць: Арабська РеспублікаЄгипет, Держава Бахрейн, Республіка Білорусь, Карельська Автономна Республіка,Китайська Народна Республіка, Корейська Народо-Демократична Республіка.

• У назвах автономних областей та округів, а також країв, областей, районів, сільрад, колгоспів,радгоспів з великої літери пишеться тільки перше слово: Волинська область, Єврейська автономна область, Краснодарський край, Мусіївський колгосп імені Тараса Шевченка,Ненецький автономний округ, Новомлинівська сільрада, Петрівський радгосп,Рожищенський район, Уманська міськрада. Це правило поширюється й на назви старого адміністративно-територіального поділу: Берегівський округ, Вітебське воєводство,Лохвицький повіт, Новоросійська губернія, Черкаське староство.

• Неофіційні назви держав, одиниць територіального поділу та образні назви географічних об'єктів: Буковина, Вінниччина, Закавказзя, Закарпаття, Золотоверхий, (Київ)Наддніпрянщина. У спеціальному стилістичному вживанні пишуться з великої літери й загальні назви: Батьківщина тощо.

• У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та іншихустанов і організацій як України, так і інших держав, з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви: Верховний суд США, Генеральні штати Королівства Нідерландів, Збройні сили України, Народна палата Республіки Індії. Це стосується й назв державних установ минулого: Державна дума, Земський собор, Тимчасовий уряд,Центральна Рада.

• У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Національний банк України, Міністерство освіти України, Міністерство культури України, Палата мір і вимірних приладів, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури.

33.-

34. 1. Пряма мова береться з обох боків у лапки. Причому в лапки беруться також знак питання, знак оклику і три крапки. Крапка і кома виносяться за лапки. 2. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а якщо в середині або після неї, то виділяються комою й тире і пишуться з малої букви.  К.Д.Ушинський писав: "Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя само знайде вас". "Три біди є у людини - смерть, старість і погані діти," - говорить українська мудрість. 3. Якщо слова автора розривають пряму мову на межі двох речень, то після слів автора замість коми ставиться крапка. 4. Коли пряму мову передають у формідіалогу, тоді кожну репліку починають з нового рядка, перед нею ставлять тире і не вживають лапок. Інші розділові знаки ставлять, як звичайно при прямій мові. Коли чужу мову передають від себе, тобто непрямою мовою, то слова автора роблять головним реченням, а пряму мову - підрядним. Діалог - це різновид прямої мови, одна з форм передачі чужої мови, мови двох чи більше осіб. речення, що промовляються учасниками діалогу, називаються репліками. Вони й є прямою мовою.

35.

Розділові знаки в складних реченнях

Речення, що складається з двох або кількох простих, об'єднаних змістом, інтонацією й граматичними засобами, називається складним. Наприклад: Пожовкло листя на березах, почервоніло на осиках; багрянцем спалахнули ягоди шипшини; з широкого галуззя клена звисало плетиво із срібних ниток бабиного літа. Складне речення, частини якого поєднуються за допомогою лише інтонації, називається безсполучниковим. Складне речення, частини якого поєднуються за допомогою сполучників та інтонації, називається сполучниковим. Розділові знаки — один із засобів загальноприйнятої унормованої писемної мови, вони допомагають передавати на письмі речення, їх сполучення та різновиди структур.Наприклад: Словесність — початок усіх наук. Вона — як джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою (І. Цюпа); Дбайливі господарі вже напоготові: полагоджено вози, чекають свого застосування плуги й борони, приготовлена посівна яровина (В. Скуратівський); .3'явилися біля оселі півники — весна присіла на призьбі (нар. тв.); Коло корчми була прогалина: на тому місці неначе хто розкинув пишний фантастичний квітник: кружало густого терну було ніби виткане з павутиння та срібних ниток; розкидані кущики собачої бузини, папороті та бур'яну стали схожі на невидані квітки, виковані з срібла; висока одним одна береза спустила до самого долу розкішні тонкі гілки, неначе розчесані довгі коси, присипані срібним пилом (І. Нечуй-Левицький). Складні речення поділяються на складносурядні і складнопідрядні. У діловому мовленні здебільшого використовуються прості речення. Однак у своєрідних текстах документів зустрічаються й складні, складносурядні та складнопідрядні речення. Тут важливо стилістично грамотно побудувати речення й правильно в них розставити розділові знаки.   36. Складноскорочені слова й абревіатури Речення які складаються з двох або більше простих речень, рівноправних за смислом і зв'язаних сполучниками сурядності, називаються складносурядними. У складносурядних реченнях ставляться таю розділові знаки: кома — між простими реченнями, що входять до складносурядного, перед сполучниками і, та, а, але, проте, однак зате, або, чи-чи, то-то тощо. Наприклад: Темно-зелені садки дрімають, вже без плоду, і тихо гріються хатки, і верби гнуться в воду (І. Франко); Чи то не відчувають механічного пульсу чи, може, їхня увага й думка зайняті іншим (Ю. Збанацький)- Пообіч колосились хліба, але до жнив ще було далеченько (Ю. Збанацький); 3 десятеро вже оперених качат замаскувались під жовте старе коріння, а стара качка з шумом випурхнула з куща (Ю. Збанацький); Земля не може жити без сонця, а людина —без щастя (М. Стельмах); крапка з комою — у складносурядних реченнях перед єднальними і зрідка протиставними сполучниками а, та, якщо прості речення далекі одне від одного за змістом або мають вже розділові знаки. Наприклад: А тут я сам собі пан — схочу, до частини якоїсь пристану, чиститиму картоплю, митиму машини або годуватиму коні, то й мене прогодують; а схочу — поживу в бабусі якоїсь немічної, носитиму їй воду, дрова рубатиму, сніг у дворі одкидатиму, а ж весна настане, ще й грядку скопаю (Григір Тютюнник); їв хаті в них стало чепурніше, ясніше; і хліб не такий чорний та сухий; і каша до борщу не вряди-годи; а часом і сир на вареники (Панас Мирний); Річка широка та глибока, а вода синя та чиста; і котиться вона, виблискуючи та шумуючи (Марко Вовчок); тире — в складносурядних реченнях перед сполучниками і, та (в значенні і), якщо між ними існує причинно-наслідковий зв'язок або йдеться про швидку зміну подій. Наприклад: Зима летіла над землею, і от весна —/ все в цвіту (В. Сосюра); Дмухнув вітер понад ставом — / сліду не стало (Т. Шевченко); Капітан натиснув якусь кнопку на пульті —і двері перед Олесем безшумно розчинились (В. Владко). У складносурядному реченні кома не ставиться між двома сурядними реченнями, з'єднаними неповторюваними сполучниками і, та (в значенні і), чи, або, якщо вони мають спільний член речення. Наприклад: Зрідка пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк (А. Шиян); Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня (О. Гончар).

37 Розділові знаки у складносурядному реченні

Прості речення, що входять до складносурядного, відокремлюються одне від одного комою, крапкою з комою або тире.

Кома ставиться між частинами складносурядного речення, поєднаними сполучниками і (й), та, а, але, проте, зате, однак, або…або, чи…чи, ні…ні, то…то, не то…не то, хоч…хоч (Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький). Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський)). Кома не ставиться, якщо перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є спільний другорядний член, що стосується обох простих речень (На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні (Ю. Смолич)). Кома не ставиться між простими реченнями, що входять до складносурядного і тоді, коли для обох простих речень є спільним не тільки повнозначне слово, а й неповнозначне (Лише гул од копит степом котився та хліба шелестіли (А. Головко)). Також кома не ставиться між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з’єднаними сполучниками і (й), та (у значенні і), або, чи (Котра зараз година і коли вже прибуде потяг?). Зазвичай не ставиться кома між двома односкладними безособовими або номінативними реченнями у складносурядному (Сумно й глухо! (П. Мирний). Ніч і тиша.).

38

Безсполучникове складне речення

Безсполучниковими складними реченнями називаються такі речення, в яких окремі прості речення об'єднуються в одне ціле не сполучниками чи сполучними словами а лише інтонацією. Між реченнями у безсполучниковому складному на письмі ставляться кома, крапка з комою, двокрапка, тире. Наприклад: Пригріло сонечко, обсохла земля, потягла орача в поле (М. Коцюбинський); Сонце підбилося високо вгору; надворі стало душно (І. Нечуй-Левицький); Цілісінький день у роботі: одно ще не скінчу, вже друге мене дожидає (Марко Вовчок); Грім гримить —хліб буде родить (нар. тв.).   КОМА Якщо частини безсполучникового складного речення вказують на одночасність або часову послідовність явищ, подій тощо, між ними ставиться кома. Наприклад: Мороз притискує, зривається північний вітер, мете сніг через рейки (О. Десняк); Минають дні, минає літо, настала осінь (Т. Шевченко); Дзюрчали десятки фонтанів, лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям, свистів стругом бондар (М. Коцюбинський); Небо порізали вогнями стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вітер (О. Десняк); Пароплав обганяє плоти, високі хвилі налітають на них (М. Горький); Ти прозаїк, я поет (О. Пушкін).   КРАПКА З КОМОЮ Якщо частини безсполучникового складного речення менше пов'язані між собою за змістом чи дуже поширені, або в середині їх є вже розділові знаки, то між ними ставиться крапка з комою. Наприклад: Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів (І. Нечуй-Левицький); З-за землі, на кривавій попрузі неба, скочила невеличка іскорка; довга променяста смуга простяглася від неї над землею; далі викотився серп огненного кільця —і пучок світу полився, розливаючись по горах, лісах, по високих будівлях (Панас Мирний); Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину (Т. Шевченко); Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить (Я. Щоголів).   ДВОКРАПКА Двокрапка ставиться між реченнями, що входять до безсполучникового складного речення: якщо друге речення вказує на підставу, причину того, про мовиться у першому: Мир у світі таки буде: його хочуть усі люди (нар. тв.); Любіть книгу: вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок, навчить вас пова-лсати людину (М. Горький); якщо друге речення розкриває зміст першого в цілому або якогось із його членів: Ти знаєш приказку: перш ніж: запалає вогонь, мусить вибухнути сірий дим (М. Коцюбинський); В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде (нар. тв.); якщо друге речення доповнює перше загалом або якийсь з його членів (частіше присудок): / досі сниться: під горою, між вербами та над водою, біленька хаточка стоїть (Т. Шевченко); Бачу здалеку: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі (Леся Українка); Йдемо вулицею і ще з другого кінця побачили: в хаті світиться. Пам 'ятаю: солдати Чуйкова парк садили у центрі Європи (Д. Луценко).   ТИРЕ Тире між реченнями^що входять у безсполучникове складне речення, ставиться: коли йдеться про швидку зміну подій або несподіваний наслідок: Дивлюся — аж світає, край неба палає (Т. Шевченко); На ярмарку почуто поміж людом — Устима вбито (Марко Вовчок); Оглянувся —в пору вже кипить бій (О. Гончар); коли зміст одного речення протиставляється змісту другого: Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися (нар. тв.); Пан гуляв у себе в замку —у ярмі стогнали люди (Леся Українка); На небі сонце — серед нив я (М. Коцюбинський); коли зміст першого речення порівнюється із змістом Другого: Посієш вчасно —вродить рясно (нар. тв.); Здобудеш освіту — побачиш більше світу (нар. тв.); Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина); коли в другій частині речення вказується на наслідок або висновок з того, про що мовиться у першому: Чайки стогнуть — то ж на бурю (М. Горький); Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко); Слово до слова — зложиться мова (нар. тв.).

• 39. крапка ділить текст на речення.

• двокрапка відділяє одну частину від другої, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.

• три крапки (багато крапок) вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване.

• кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення.

• крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.

• тире розділяє головні частини речення (якщо вони виражені подібними лексично- граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках.

• знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.

• знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук.

• знак виноски — видільний, він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту.

• парні розділові знаки — дві коми, двоє тире, дужки, лапки — виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речення), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання.

Українська пунктуація побудована на структурному, смисловому та інтонаційному принципах.

Складне речення — це речення, яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень. Складні речення поділяють на складні без­спо­лу­ч­ни­ко­ві, складні сполучникові (скла­д­но­су­ря­д­ні, складнопідрядні) і складні з різними ви­да­ми зв’язку. Складносурядне речення — це склад­не речення, що складається з рівноправних частин.