16. Засоби милозвучності української мови

Загальновизнано, що українська мова належить до наймилозвучніших мов світу. Ця її якість забезпечується передусім особливостями звукового складу, наголошування слів, наявністю фонетичних варіантів багатьох мовних одиниць, що дає змогу уникнути небажаних збігів голосних і особливо приголосних звуків. Найважливіші з цих особливостей:

1. Майже всі голосні (крім ненаголошених [е] , [и]) та приголосні звуки вимовляються виразно: голосні не редукуються, тобто не скорочуються у вимові (розум — морозом, терплячі — терплячи); дзвінкі приголосні в кінці складів і слів не оглушуються (гриб — грип, казка — каска).

2. У багатьох словах є або повна відповідність голосних і приголосних звуків, або ж незначна перевага приголосних, і це забезпечує плавність висловлювань: Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні, Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині (Шевченко).

3. Різниця у вимові наголошених і ненаголошених складів невелика, і це не тільки надає звучанню м'якості, але й дозволяє в поетичних творах застосувати варіанти наголошування: Чорні очка як терен, як терен, як терен... (Народна творчість). Два кольори мої, два кольори... (Павличко).

4. Вільний наголос у словах української мови забезпечує різноманітність римування в поетичних творах, оптимальне використання рим чоловічих, жіночих, дактилічних: Щоб жить — ні в кого права не питаюсь, Щоб жить — я всі кайдани розірву (Тичина). Рученьки терпнуть, злипаються віченьки... Боже, чи довго тягти? (Грабовський).

5. Фонетичні варіанти префіксів від- — віді- (віддати — відібрати), од- — від- (одвіку — відтоді), з-, зі-, с- (зробити, зібрати, спитати), прийменників з, із, зі (знайомі з Америки, гість із Грузії, поїзд зі Страсбурга), над — наді (над ними, наді мною), часток же — ж, би. — б (була ж — був же, пішла б — пішов би), чергування і — й, у — в у префіксах, службових та самостійних частинах мови (ліс і поле, моря й озера; він іде — вона йде; хтось узяв — люди взяли; вода в озері — журавель у небі), паралельні форми закінчень -їм — -ому у прикметниках, порядкових числівниках, займенниках, дієприкметниках (на безлюднім острові — у далекому плаванні) дозволяють ужити ті засоби, що гармоніюють зі звуковим складом інших слів.

6. Звукові збіги слова і частини іншого слова створюють своєрідне враження відлуння: Буду я навчатись мови золотої... в потічка веселого, що постане річкою, в пагінця зеленого, що зросте смерічкою (Малишко).

7. Завдяки вільному порядку слів можна створювати поетичні рядки з паралельним (як у попередньому прикладі), симетричним або контрастним розташуванням членів речення (наприклад, означень і означуваних іменників): Я обізвуся до них Шелестом тихим вербової гілки. Голосом ніжним тонкої сопілки, Смутними росами з вітів моїх (Леся Українка).

Уміти скористатися з тих можливостей для досягнення милозвучності, які надає нам наша мова, — важливий показник мовленнєвої культури.

17. Спрощення приголосних

Спрощення відбувається:  а) при відмінюванні та творенні слів, коли до існуючих звукосполук жд, зд, ст, рд додається звук -н-, -л-, -ц- (тоді середні проривні д, т випадають)  ж(д)н - тиждень — тижневий, тижні, тижнів, тижнями  з(д)н - проїзд — виїзний, об'їзний, проїзний, під'їзний  с{т)н - якість — якісно, якісний; честь — чесно, чесний  с{т)л - лестощі — облесливий, улесливо, улесливість  с(т)ц - містити — місце, місцевість, місцина  р(д)ц - серденько — серце, серцевина, серцевий  У звукосполуці с(л)н випадає л: масло — масний, Масниця;  б) у групах приголосних зк, ск при творенні дієслів із суфіксом-ну- та закінченням -e (випадає к)  з(к)н - брязк - брязнуло, брязнути, брязне  с(к)н - тиск - тиснуло, тиснути, тисне, тиснява  Винятки  стл - кістлявий, пестливий, хвастливий  стн - шістнадцять, зап 'ястний, хворостняк  стс - шістсот, буквалістський  скн - випускний, пропускний, вискнути, тоскно  стд - шістдесят  При відмінюванні цих слів та творенні похідних від них залишаються проривні т, к.  Спрощення не відбувається:  а) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві приголосні  -т - аґент — агентство, студент — студентський, гігант — гігантський, курсант — курсантський, парламент — парламентський  -ст - баласт — баластний, контраст — контрастно, нацист — нацистський, компост — компостна, форпост — форпостний, пацифіст — пацифістський  б) у групах приголосних  стц, стц - невістка — невістці, невістчин, артистка — артистці — артистчин, пустка — у пустці, хустка — у хустці 

18. 1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком;

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:

а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний;

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.