Лекція № 19. Методика техніко-економічного порівняння проектних рішень

19.1. Загальні положення

У тих випадках, коли можливі різні варіанти перебудови роздільних пунктів, а також окремих їхніх елементів, проекти розробляються в кількох варіантах. Число розроблюваних варіантів залежить від складності об'єкта.

Варіанти розробляються на підставі загальних вихідних даних:

1. однакових розмірів роботи з пасажирського і вантажного руху на розрахунковий термін;

2. єдиних технічних умов і нормативів;

3. однакових експлуатаційних вимог.

Для можливих варіантів розробляють принципові схеми роздільних пунктів і зіставляють їх по основних перевагах, недолікам і задоволенню загальних вимог до проектів (освоєння перевезень, безпека і поділ поїзного руху і маневрової роботи, зручне обслуговування пасажирів, ув'язування з плануванням міста й ін.).

У результаті попереднього зіставлення частина варіантів схем може відпасти. Для конкурентноздатних варіантів, що залишилися, розробляють масштабні проекти, підраховують капітальні вкладення, експлуатаційні витрати. Потім виконується техніко-економічне порівняння, що включає визначення порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень одного варіанта стосовно інших, зіставлення варіантів по якісних і натуральних показниках. На основі техніко-економічного порівняння вибирається оптимальний варіант.

19.2. Способи порівняння варіантів

Щоб правильно порівняти капітальні вкладення і щорічні експлуатаційні витрати і визначити порівняльну економічну ефективність капітальних вкладень, застосовують різні способи.

1. Якщо капіталовкладення по порівнюваних варіантах одноетапні, а експлуатаційні витрати по варіантах постійні (не міняються в часі) чи ростуть за законом, близьким до лінійного.

Порівняльна економічна ефективність варіантів у цьому випадку визначається по сумі річних приведених будівельних і експлуатаційних витрат П.

Найкращим за грошовими показниками буде варіант для якого

. (19.1)

де K_i - капітальні вкладення по варіантах;

Е_i - річні експлуатаційні витрати по варіантах, включаючи амортизаційні відрахування;

Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (для споруд залізничного транспорту 0,12–0,10).

Менше значення Е_н застосовується для об'єктів першорядного державного значення, зокрема для робіт з розвитку вузлів з метою підвищення їх пропускної і перероблювальної спроможності, а також для об'єктів, перебудова яких в експлуатаційних умовах складна чи пов'язана з великими непридатними роботами. При рості експлуатаційних витрат за законом, близькому до лінійного, величина Е_i визначається для розрахункового року, що відповідає нормативному строку окупності Т_н, причому

Т_н = 1 / Е_н.

Порівняння тільки двох варіантів з одноетапними капітальними вкладеннями і постійними експлуатаційними витратами (чи маючими ріст за законом, близькому до лінійного) може також виконуватися по строку окупності варіанта з великими капітальними вкладеннями за рахунок економії в експлуатаційних витратах:

(19.2)

де K₁, K₂ - капітальні витрати по першому і другому варіантах (K₂ > K₁);

Е₁, Е₂ - річні експлуатаційні витрати по першому і другому варіантах (Е₁> Е₂).

Термін Т_ок не повинний перевищувати нормативний термін Т_н (при Е_н = 0,10 Т_н =10 років, при Е_н = 0,12 Т_н =8 років).