Тема № . СТИЛІ УПРАВЛІННЯ
Класифікація підходів до управління. Стилі управління.
Авторитарний та демократичний стилі управління.
Ліберальний стиль управління.
“Багатомірне” управління.
Класифікація підходів до управління.
Стилі управління.
Вмінню керувати неможливо навчити у школі, коледжі, вузі. Це природжена здібність людини, яку можна розвинути на протязі життя, набувши при цьому необхідні знання, навички, переосмислюючи при цьому власний досвід.
Успішне управління потребує урахування постійно змінних умов життя і діяльності людей, ступінь порозуміння себе як особистості, рівня освіти, інформованості та ін. Поєднання перелічених обставин створює основу того, що прийнято називати підходом до управління (керівництва).
Підхід до управління – це визнана в даний момент суспільством сукупність принципів відношення до робітника, управління ним.
До останньої чверті ХХ сторіччя в більшості організацій застосовувався технократичний підхід до керівництва людьми. В його рамках умовно можна виділити три періоди.
Ранній технократизм виходив з того, що людина – придаток машини. Тому в першу чергу рекомендувалося удосконалювати техніку і менше уваги приділяти робітникам. Наслідком цього була жорстка експлуатація фізичних і духовних здібностей людей (робочий день тривав 16 і навіть 18 годин на добу; до праці залучали дітей з 4-5 років; вкрай спрощували операції і відбувалось декваліфікація раніше висококваліфікованих майстрів).
Класичний технократизм визнавав людину у виробництві рівною по значенню до машини. Це надавало можливості здійснювати раціоналізацію трудових операцій з урахуванням особливостей і можливостей організму (антропологічних, біомеханічних та ін.), приймати заходи по покращенню умов праці. Однак тут повністю ігнорувалась особистість.
Гуманістичний технократизм предбачає вже звернення до людини як такової, але знеособлене (без урахування індивідуальних здібностей і інтересів кожної).
Це народжувало психологічні перенавантаження, небажання сумлінно виконувати свої обов”язки, безвідповідальність і в цілому неефективне використання можливостей робітників.
На кінець ХХ сторіччя все більшу популярність здобув гуманістичний підхід до керівництва. Він орієнтувався вже не на абстрактну людину, а на унікальність, неповторність кожної особистості. В його рамках організація роботи персоналу і управління ним все більше націлено на створення можливості для людей працювати з максимальної віддачею, отримувати задоволення від своєї діяльності, відносин у колективі, а головне - розвивати і удосконалювати себе.
Перелічені підходи до керівництва людьми отримати конкретне втілення у відповідних його стилях.
Стиль управління – це сукупність конкретних засобів, за допомогою яких відбувається взаємодія керівників і підлеглих.
Стиль управління обумовлюється особливостями організації та її підрозділів, існуючим в них порядком ведення справ, позиціями власників і вищих менеджерів, системою цінностей і типом культури, які переважають; випадковими обставинами.
У керівництві підлеглими не існує абсолютних істин, тому що поведінка людей не тільки раціональна, але і ірраціональна; на неї впливають як об”єктивні умови, так і суб”єктивні моменти. На практиці успішне керівництво – це функція трьох змінних: керівника, підлеглого і ситуації. Воно передбачає поєднання наукових правил і процедур з мистецтсвом їх використання.
На сьогодні одна і та ж сама фірма поперемінно може використовувати різні стилі управління.