Тема № . ПЛАНУВАННЯ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ
План
Поняття планування. Види планів.
Основні принципи та підходи до планування.
Методи розробки планів.
Перспективні плани організації.
Особливості поточних планів.
1. Поняття планування. Види планів
Планування – головна функція менеджменту, реалізуючи її, підприємець або управляючий на основі глибокого аналізу ситуації, в якій в даний момент знаходиться організація, та її перспектив формулює цілі і задачі на майбутній період, розробляє стратегію дій і складає необхідні плани і програми для їх реалізації.
Планування – це перш за все процес прийняття рішень, які дозволяють забезпечити ефективне функціонування і розвиток організації у майбутньому, зменшити невизначеність.
Планування – це процес практичного втілення стратегії, прийняття взаємопов’язаних рішень. Рішення, які прийнято відносити до планових, можуть бути пов’язані із постановкою мети і задач, розробкою стратегії, розподілом і перерозподілом ресурсів, визначенням стандартів діяльності у майбутньому періоді. У підготовці і прийнятті таких рішень і міститься процес планування у широкому розумінні. У вузькому розумінні плануванням є складання спеціальних документів-планів, які визначають конкретні кроки організації по здійсненню прийнятих рішень.
До середини ХХ століття в умовах переваги попиту над пропозицією, стабільності і прогнозованості зовнішньої ситуації фірм складали лише поточні плани, виходячи із надходження замовлень.
У 1950-х роках темп змін у зовнішньому середовищі почав зростати. Але вони ще залишались передбаченими шляхом екстраполяції. Це поставило вимогу поряд із поточними складати перспективні плани і цільові програми.
У 1960-1970 роках загальний темп розвитку ще більше прискорився, а зміни у середовищі стали несподіваними. Це обумовило появу стратегічного планування, яке виходило не із існуючого потенціалу фірми, а із майбутніх її можливостей, і обґрунтовувало шляхи їх реалізації.
З початку 1970-х зміни у зовнішньому середовищі почали відбуватись настільки стрімко і несподівано, що перспективні стратегічні плани перестали відповідати потребам господарської практики. З’явилось планування стратегічних задач і прийняття гнучких екстрених рішень, що дозволяло оперативно враховувати поточну ситуацію (вперше цей підхід був застосований компаніями ІВМ, Кока-кола, Дженерал Електрик).
Планом називають офіційний документ, у якому відображають: прогнози розвитку організації у майбутньому; проміжні та кінцеві задачі і цілі, які стоять перед нею та її окремими підрозділами; механізми координації поточної діяльності і розподілу ресурсів; стратегії на випадок надзвичайних обставин.
Існують три основних типи планів. По-перше, це плани-цілі, які уявляють собою набір якісних і кількісних характеристик бажаного стану об’єкту управління та його окремих елементів у майбутньому. Такі цілі узгоджуються і ран жируються, однак ніколи не пов’язуються ані з конкретним засобом досягнення, ані з необхідними для цього ресурсами. Плани-цілі використовують при великих термінах або принциповій непередбаченості конкретних подій у майбутньому.
По-друге, плани для повторюваних дій, які приписують їх терміни, а також порядок здійснення у стандартних ситуаціях. Їх прикладом є залізничодорожний розклад. Зазвичай у таких планах передбачають “вікна”, які дозволяють забезпечити свободу маневру на випадок виникнення непередбачених ситуацій.
По-третє, плани для неповторюваних дій, які складають для вирішення специфічних проблем, які виникають в процесі розвитку і функціонування організації. Такі плани можуть бути у вигляді програми бюджетних надходжень і розподілу ресурсів та інші (будь-які програми).
За термінами виконання плани прийнято поділяти на довгострокові (більше 5 років), які відносяться до категорій планів-цілей; середньострокові (від року до 5 років). Вони розробляються у вигляді різноманітних програм, бюджетів, сіткових графіків та ін. різновидами короткострокових планів є оперативні, які складають на термін від однієї зміни до одного місяця.