Оперативне управління підприємством План
Об’єкти та методи оперативного управління.
Управління матеріальними запасами.
1. Об’єкти та методи оперативного управління.
Оперативне управління – це різновид виробничого менеджменту.
В широкому розумінні оперативне ( поточне ) управління містить в собі календарне планування ; розподіл робіт ; контроль за їх ходом і якістю виконання ; диспетчеризацію; визначення розміру партії виробів ; розміщення замовлень на матеріали ; внесення змін в технологічні процеси ; маневрування запасами.
У вузькому розумінні оперативне управління забезпечує реалізацію короткострокових планів. Воно зведене до прийняття рішень у конкретній ситуації, яка склалась у даний момент. Для цього на основі контролю за фактичним ходом робіт виявляють і аналізують відхилення від норми, коригують графік роботи і перерозподіляють ресурси.
Інструментом оперативного управління є обліково–плановий графік Гантта, розроблений на початку ХХ сторіччя. Він уявляє собою таблицю, в якій відображено завантаження на протязі наступного періоду кожної одиниці обладнання, терміни його профілактики, перерви та ін. Ця інформація розташована у квадранті, який створений перетинанням строки часу і стовпця, який відображає зміст виконуємого завдання. У квадранти вносять також повідомлення про фактичне виконання завдань, тому графік і може служити надійним інструментом поточного контролю ( мал..1 ).
Наприкінці 50-х років був розроблений метод сіткового планування і управління ( СПУ ). Він призначений для прогнозування, управління, оцінки витрат часу і коштів для розробки, а також контролю за виконанням великомасштабних проектів. Способом його реалізації є побудова календарного сіткового графіку.
Для цього перш за все визначають всі види робіт, які необхідні для досягнення поставленої мети. Розрізняють дійсні (реальні ) види роботи, яка передбачає виконання реальних дій, витрати часу і ресурсів ; роботи очікування, які потребують тільки часу ; фіктивні роботи, які відображають лише логічний зв’язок між іншими роботами.
Роботи пов’язують між собою події, які характеризують певний стан об’єкту управління. Вони можуть бути вихідними, , яким не передують ніякі роботи ; проміжними, які уявляють собою результат однієї або декількох робіт ; завершальними, які свідчать про досягнення поставленої мети.
Будь–яка послідовність робот у мережі, при якій кінцева подія кожної роботи співпадає із початковою подією, наступною за нею, називається „шляхом”. Шлях може бути повним, коли його початок співпадає із вихідною подією, а кінець – із завершальною ; частковим – від вихідної події до проміжної або від проміжної до кінцевої ; критичним – самий найдовший у сітковому графіку від вихідної до завершальної події. Критичний шлях визначає граничну тривалість виконання завдання.
На сітковому графіку зручно уявити у вигляді ланцюгової діаграми послідовність і взаємозв’язок багатоходових дій по реалізації планового завдання, наприклад, рух виробів та їх окремих частин за технологічним процесом.
Ціль і події відображають на графіку кружками, в яких вказують їх зміст і порядковий номер, який розшифровують у доданому тексті, а роботи – стрілками, які йдуть від одного кружка до другого і несуть в собі інформацію про час, необхідний для виконання роботи і пов’язані із нею витрати. Час відображають цифрою над стрілкою, а витрати – під нею. Якщо для переходу від однієї події до другої витрат праці і часу не потрібно, зв’язок між подіями на графіку відображають пунктирною лінією ( мал..2 ).
За допомогою сіткового графіку можна показати черговість операцій ( деякі з них можна здійснювати тільки у строго визначеній послідовності, а деякі – паралельно ), терміни їх початку і закінчення, повний шлях руху до цілі у вигляді ланцюга взаємопов’язаних робот і подій ; уявити інші можливі варіанти.
Сітковий графік надає можливість скласти найбільш раціональний план здійснення будь – яких заходів, до якого прив'язують всі інші процеси, а саме : диспетчеризація, видача завдань на виконання певних робіт, спостереження і контроль за їх здійсненням. Високий ступінь формалізації графіку дозволяє при цьому широко застосовувати комп’ютерні технології.
Оптимізація сіткового графіку націлена на приведення його у відповідність до заданих термінів роботи і пошук можливості їх скорочення. В основі оптимізації міститься аналіз мережі, який передбачає перевірку доцільності виконання запланованих робіт ; виявлення зайвих і необов’язкових ; визначення можливостей паралельних дій. В результаті досягають покращення організації комплексу робіт за рахунок перерозподілу ресурсів та інтенсифікації виконання завдань.
Оптимізація здійснюється виходячи із резерву часу, який уявляє собою різницю між самим раннім терміном завершення операцій і самим пізнім припустимим терміном. Такий резерв є тільки на тих операціях, які не містяться на самому короткому шляху.
Задачею диспетчеризації виробничого процесу є забезпечення руху виробів у відповідності із календарним планом, своєчасності їх випуску шляхом прийняття заходів, які попереджають і ліквідують збої і порушення в організації і технології.
Диспетчеризація основується на постійних спостереженнях і контролі з боку диспетчерських служб за підготовкою і здійсненням виробництва, наявністю запасів на міжцехових складах, їх своєчасним надходженням на робочі місця, виконанням плану за номенклатурою, роботою відстаючих підрозділів, внутрішньо змінними простоями, дотриманням режимів роботи обладнання і параметрів технологічних процесів.
На рівні підприємства в рамках диспетчеризації, наприклад, можуть прийматись рішення стосовно заміни виробництва одних виробів іншими ; про забезпечення своєчасного постачання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів ; про використання з існуючих резервів та ін.
На рівні цеху диспетчеризація повинна забезпечувати реалізацію виробничої програми , календарного плану, зміни завдань. В її рамках можуть прийматись рішення стосовно усунення поламок обладнання ; замовлень сировини і матеріалів, заміни виконавців та ін.
Диспетчерські служби надають вказівки про усунення виникаючих порушень, проводять оперативні наради, знайомлять керівництво із інформацією і вимагають від нього прийняття рішень.