2. Управління матеріальними запасами

Оперативне управління матеріальними запасами виходе із особливостей їх використання у виробництві.

Виділяють три типи запасів :

1 ) сировина, матеріали, полуфабрікати та ін. – складають вихідний пункт технологічного процесу ; вони призначені для пом’якшення негативних наслідків нерівномірного постачання ;

2 ) запаси незавершеного виробництва між технологічними операціями ; вони необхідні при неритмічності здійснення виробничих процесів в різних підрозділах ;

3 ) запаси готової продукції, які потрібні для покриття неочікуваного зростання ринкового попиту.

При фіксованому часі замовлення на поповнення запасів здійснюється із заданою періодичністю, а замовляєма кількість непостійна і залежить від величини залишку.

При фіксованій кількості замовлень постійно контролюється рівень запасів. Якщо він спадає нижче встановленої величини, то надається замовлення на поповнення в тому ж самому розмірі. Таким чином, фіксованими є рівень, при якому повторюють замовлення, і його величина.

На сьогодні західні фірми використовують декілька методів управління виробничими запасами, які оптимізують їх величину і пов’язані із цим витрати.

Метод MRP забезпечує економію витрат шляхом зменшення запасів готової продукції. Це досягається за рахунок оптимізації обсягів виробництва і розмірів партій виробів на основі дослідження і прогнозування попиту.

Метод MRP передбачає мінімізацію вкладень у запаси виходячи із визначення оптимальної величини партій сировини і матеріальних ресурсів з урахуванням постійно змінюваного потоку замовлень.

Метод „ канбан” забезпечує оперативне планування і управління замовленнями і матеріальними потоками між окремими операціями. Його метою є виробництво і постачання бездефективних деталей та напівфабрикатів на зборку або подальшу обробку саме тоді, коли в них виникає потреба. При цьому розмірі їх виробництва на кожній попередній операції визначається потребами наступної операції.

Поновлення виробництва відбувається шляхом замовлення спеціальних карток тільки тоді, коли запас деталей на наступній операції вичерпується. Це дозволяє мінімізувати складський запас, який є в традиційній системі умовою гнучкості виробництва.

Для нормального функціонування такої системи потрібна стабільність виробничої програми підприємства, незначні відхилення у завантаженні обладнання, виключення можливості створення запасів та незавершеного виробництва з причин, не пов’язаних із технологією.

Метод „точно у термін” передбачає повну синхронізацію планування і управління матеріально – технічним постачанням із виробничими процесами. Сировина, напівфабрикати і комплектуючі надаються ( найчастіше з інших підприємств даної фірми або фірм – суміжників ) невеличкими партіями безпосередньо у потрібні точки виробничого процесу, минаючи склади, а готова продукція відразу ж відвантажується споживачам.

Це дозволяє ефективно регулювати виробництво, зменшити запаси і витрати часу на 90 %, трудомісткість на 10 – 30 %, побічні ( непрямі) витрати – на 50 – 60 %, підвищити якість на 75 – 90 %.

Використання тієї чи іншої системи управління матеріальними запасами в значній мірі визначається витратами на закупівлю їхніх елементів, оформлення угод, зберігання, величиною збитків, викликаних відсутністю запасів.

Період	Обробка деталі А	Обробка деталі В	Профілактика	Зупинка обладнання
8 – 10 людей
10 – 12 людей
12 – 14 людей
14 – 16 людей
16 – 18 людей
18 – 20 людей

Малюнок 1 Графік Гантта

Критичний шлях

Малюнок 2 . Сітковий графік.