- •1. Цель изучения ооп
- •2. Гарантии реализации права граждан на труд
- •3. Колективний договір
- •6. Система управління охороною праці на підприємстві
- •7. Контроль за станом охорони праці на підприємстві
- •8. Служба охорони праці
- •9. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •10. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи
- •2.1. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників
- •2.2. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів
- •11. Державне управління охороною праці. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •12. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх основні обов'язки і права
- •13. Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці
- •14. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •15. Розслідування та облік нещасних випадків на підприємстві
- •16. Розслідування та облік професійних захворювань
- •17. Розслідування та облік аварій на виробництві
- •18. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійних захворювань на виробництві
- •19. Фінансування охорони праці
- •20. Законодавство в галузі гігієни праці
- •21. Гігієнічна класифікація праці
- •22. Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності
- •23. Класи умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу
- •24. Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини
- •25. Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом
- •26. Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •27. Вплив шкідливих речовин (хімічних речовин на організм людини)
- •29. Методи контролю стану повітряного басейну
- •30. Призначення та різновиди вентиляційних систем
- •31.Види освітлення, норми освітлення виробничих приміщень
- •32. Характеристики шумового впливу.
- •33. Методи боротьби з шумом та вібраціями
- •34. Методи виміру та нормування шуму та вібрацій
- •35. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування і методи захисту ищем сами!
- •36. Іонізуючі випромінювання, нормування і методи захисту
- •37. Вимоги до приміщень, призначених для роботи з джерелами випромінювання – ищем сами
- •38. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини
- •39. Види електричних травм та причини летальних наслідків від дії електричного струму
- •40. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •41. Характер та ступінь впливу електричного струму на організм людини
- •42. Причини електротравм
- •43. Значення захисного заземлення, занулення, захисного вимкнення, пристроїв захисного вимкнення.
- •44. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок за нормами режимів роботи.
- •45. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом
- •46. Система електрозахисних засобів
- •47. Класифікаційні групи працюючих з електрообладнанням
- •48. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
- •49. Система попередження пожеж
- •50. Способи та засоби пожежогасіння
- •51. Основні причини пожеж
50. Способи та засоби пожежогасіння
В комплексі заходів, що використовуються в системі протипожежного захисту, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних горючих речовин та матеріалів згідно зі СНиП 2.04.09-84.
Горіння припиняється:
— при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її займання;
— при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;
— при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння.
Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів:
— води (у вигляді струменя або розпиленому вигляді);
— інертних газів (вуглекислота та ін.);
— хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);
— порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);
— пожежних покривал з брезенту та азбесту.
Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин і їх носіїв (протипожежної техніки) визначається в кожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорань, особливостей горіння речовин та матеріалів (рис. 4.3).
Успіх швидкої локалізації' та ліквідації пожежі на її початку залежить від наявних вогнегасних засобів, вміння користуватися ними всіма працівниками, а також від засобів пожежного зв'язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів.
Вода — найбільш дешева і поширена вогнегасна речовина. Вода порівняно з іншими вогнегасними речовинами має найбільшу теплоєм ність і придатна для гасіння більшості горючих речовин. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів і як пара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочуванні поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів. Подача води до місця пожежі здійснюється пожежними рукавами. Відкидний рукав від пожежного крана або насоса закінчується металевим соплом, обладнаним розбризкувачем. Розбризкувач дозволяє отримувати компактний або розсіяний струмінь води. Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним пилом — тверді, волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.
Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас), оскільки, маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.
Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м3 і невеликих загорань на відкритих установках. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35%.
Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево-активні речовини: піноутворювач ПО-1, сульфаноли НП-16, сульфонати, змочувач ДП.
Вогнегасники вуглекислотні. Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання (рис. 4.7). Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до — 70 °С. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об'єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4 м,