![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Цель изучения ооп
- •2. Гарантии реализации права граждан на труд
- •3. Колективний договір
- •6. Система управління охороною праці на підприємстві
- •7. Контроль за станом охорони праці на підприємстві
- •8. Служба охорони праці
- •9. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •10. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи
- •2.1. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників
- •2.2. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів
- •11. Державне управління охороною праці. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •12. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх основні обов'язки і права
- •13. Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці
- •14. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •15. Розслідування та облік нещасних випадків на підприємстві
- •16. Розслідування та облік професійних захворювань
- •17. Розслідування та облік аварій на виробництві
- •18. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійних захворювань на виробництві
- •19. Фінансування охорони праці
- •20. Законодавство в галузі гігієни праці
- •21. Гігієнічна класифікація праці
- •22. Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності
- •23. Класи умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу
- •24. Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини
- •25. Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом
- •26. Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •27. Вплив шкідливих речовин (хімічних речовин на організм людини)
- •29. Методи контролю стану повітряного басейну
- •30. Призначення та різновиди вентиляційних систем
- •31.Види освітлення, норми освітлення виробничих приміщень
- •32. Характеристики шумового впливу.
- •33. Методи боротьби з шумом та вібраціями
- •34. Методи виміру та нормування шуму та вібрацій
- •35. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування і методи захисту ищем сами!
- •36. Іонізуючі випромінювання, нормування і методи захисту
- •37. Вимоги до приміщень, призначених для роботи з джерелами випромінювання – ищем сами
- •38. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини
- •39. Види електричних травм та причини летальних наслідків від дії електричного струму
- •40. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •41. Характер та ступінь впливу електричного струму на організм людини
- •42. Причини електротравм
- •43. Значення захисного заземлення, занулення, захисного вимкнення, пристроїв захисного вимкнення.
- •44. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок за нормами режимів роботи.
- •45. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом
- •46. Система електрозахисних засобів
- •47. Класифікаційні групи працюючих з електрообладнанням
- •48. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
- •49. Система попередження пожеж
- •50. Способи та засоби пожежогасіння
- •51. Основні причини пожеж
47. Класифікаційні групи працюючих з електрообладнанням
48. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
Перша медична допомога — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров'я потерпілих, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги — її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок.
Послідовність надання першої допомоги:
— усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі загрожують здоров'ю та життю потерпілих, оцінити стан потерпілого;
— визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його рятування;
— виконати необхідні заходи з рятування потерпілих в послідовності терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне дихання, провести зовнішній масаж серця);
— підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;
— викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.
Рятування потерпілих від впливу електричного струму залежить від швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості та правильності надання йому допомоги. Зволікання може зумовити загибель потерпілого. Прй ураженні електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або непотрібність заходів з оживлення та винести заключения про його смерть має право лише лікар.
Весь персонал, що обслуговує електроустановки, електричні станції, підстанції і та електричні мережі, повинен не рідше 1 разу на рік проходити інструктаж з техніки безпеки про експлуатацію електроустановок, з надання першої медичної допомоги, а також практичне навчання з прийомів звільнення від електричного струму, виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця. Заняття повинні проводити компетентні особи з медичного персоналу або інженери з техніки безпеки, котрі пройшли спеціальну підготовку і мають право навчати персонал підприємства наданню першої допомоги. Відповідальним за організацію навчання є керівник підприємства.
49. Система попередження пожеж
Одним із основних принципів у системі попередження пожеж є положення про те, що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов. Такою умовою є наявність трьох факторів: горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури і знаходилась у відповідному кількісному співвідношенні з окислювачем, а джерело запалювання мало необхідну енергію для початкового імпульсу (запалювання). Так сірником не можливо запалити дерев'яну колоду, в той же час аркуш паперу легко загориться.
До окислювачів належать хлор, фтор, оксиди азоту та інші речовини, однак з практичної точки зору найбільш важливе значення має горіння, яке виникає при оксидуванні горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню в повітрі уповільнюється швидкість горіння, а при вмісті кисню менше 14% {норма 21%) горіння більшості речовин стає неможливим. Окислювач разом з горючою речовиною утворює так зване горюче середовище.
Система попередження пожеж виключає два основних напрямки: запобігання формуванню горючого середовища і виникненню в цьому середовищі (чи внесенню в нього) джерела запалювання.
Запобігання формуванню горючого середовища досягається: застосуванням герметичного виробничого устаткування,-максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими,- обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища; організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах; застосуванням робочої та аварійної вентиляції; відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця; використанням інгібуючих (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожежі) та флегматизуючих (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) добавок.
Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалювання досягається: використанням устаткування та пристроїв, при роботі котрих не виникає джерел запалювання; використання електроустаткування, що відповідає за виконанням класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень та зон, групі і категорії вибухонебезпечної суміші; обмеження щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів; використання устаткування, що задовільняє вимогам електростатичної іскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання; заземленням устаткування, видовжених мета-
локонструкцій; використання при роботі з ЛЗР інструментів, що виключають іскроутворення; ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів.