- •Психологія
- •Передмова
- •Структура курсу за кмсонп для навчальної дисципліни Психологія
- •Орієнтовна структура змісту навчальної дисципліни та розподіл навчального часу
- •Тематичний план
- •Зміст дисципліни за темами
- •Тема 2. Психологія особистості
- •Тематика лекційних занять
- •Тема 2. Психологія особистості
- •Тема 3. Психічні властивості людини
- •Тема 4. Пізнавальні психічні процеси
- •Тема 5. Мислення як вища форма пізнання об’єктивної реальності. Пам’ять.
- •Тема 6. Емоційно-вольова сфера особистості.
- •Тема 7. Спілкування
- •Тема 8. Людина в групі
- •Тема 9. Соціальні відносини
- •Плани та методичні вказівки до семінарських занять
- •Тема 1. Предмет, завдання та розвиток психології
- •Тема 2. Мозок і психіка
- •Тема 3. Особистість і її структура
- •Тема 4. Соціально-психологічна сфера особистості
- •Тема 5. Індивідуально - типологічні властивості особистості
- •Тема 6. Психосоціальні властивості людини
- •Тема 7. Пізнавальні психічні процеси
- •Тема 8. Увага. Уява
- •Тема 9. Мислення та інтелектуальні особливості особистості
- •Тема 10. Пам'ять та її властивості
- •Тема 11. Афективна сфера особистості
- •Тема 12. Діяльність та її структура
- •Тема 13 . Особистість і спілкування
- •Тема 14. Конфлікт. Шляхи його профілактики та вирішення
- •Тема 15. Особистість в колективі
- •Тема 16. Управління спільністю людей
- •Тема 17. Міжособистісні стосунки в групах
- •Тема 18. Методи психологічних досліджень
- •Питання для підготовки до заліку
- •Література до курсу „ Психологія”
Тема 3. Психічні властивості людини
До психічних властивостей людини належать: темперамент, характер та здібності.
Вчення І. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності внесло істотні зміни в наукове розуміння темпераменту. Поєднання різного ступеня сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири основні типи нервової системи.
Сильний, врівноважений, але рухливий — жвавий тип.
Сильний, врівноважений, але інертний — спокійний, але малорухливий тип.
Сильний, неврівноважений з переважанням збудження над гальмуванням — збудливий, нестриманий тип.
Слабкий тип.
У сучасній психології користуються гіпократівською класифікацією типів темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості.
Сангвініку властиві досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Разом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах спричинює недостатню зосередженість, похапливість, а то й поверхневість.
Холерику властиві високий рівень нервово-психічної активності, різкість рухів, сильна імпульсивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися за відсутності належного виховання в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в певних обставинах.
Флегматик характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, повільністю і спокійністю .дій, міміки і мовлення, рівними, постійними та глибокими почуттями і настроями. Невдале виховання може сприяти формуванню у флегматика таких негативних рис, як млявість, збідненість і слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій.
Меланхоліку властиві низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і невиразність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, але слабким є їх зовнішнє вираження. При недостатньому вихованні у меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як підвищена (аж до хворобливості) емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань.
Характер - сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що формується і виявляється в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для неї способи поведінки.
Характер виявляється в системі відношень людини до навколишньої дійсності, до яких насамперед відносяться:
відношення до інших людей ( правдивість або брехливість, тактовність або грубість і т.п.);
відношення до справи (сумлінність або недобросовісність, працьовитість або лінощі і т.п.);
відношення до себе (самокритичність або самовпевненість, скромність або самозакоханість і т.п.);
відношення до власності (акуратність або неохайність, ощадливість або марнотратство і т.п.).
Здібності людини - індивідуально-психологічні особливості людини, що виявляються в діяльності і є умовою її успішного виконання.
Сукупність усіх розумових здібностей, що забезпечують людині можливість вирішувати різноманітні задачі, звичайно називають інтелектом.
Література:[1, 3, 5, 8, 13, 16 ]