18.Загальні характеристики мислення

Мислення являє собою процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках, та відношеннях. Мислення є одним із провідних пізнавальних процесів, його вважають найвищим ступенем пізнання. Відображення дійсності на рівні мислення має узагальнений характер.

Мислення надає людині можливість відобразити й зро­зуміти не тільки те, що може бути безпосередньо сприйняте відчуттями, а й те, що сховане від безпосереднього чуттє­вого сприймання.

Мислення — предмет не тільки психології, а й філо­софії, логіки, фізіології та інших наук. мислення — це процес (пізнавальна діяльність), продукт якої характеризується узагальненим і опосередко­ваним відображенням дійсності, воно диференціюється на види залежно від рівнів узагальнення і характеру засобів, які використовуються, залежно від новизни узагальнень і за­собів для суб'єкта, а також залежно від ступеня активності самого суб'єкта мислення. Мислення як процес відбувається завдяки мисленнєвим діям та операціям. Мисленнєві дії — це дії з об'єктами, що відображені в образах, уявленнях та поняттях. Вони відби­ваються в думці за допомогою мовлення.

Серед мисленнєвих операцій найважливішими вважаються аналіз, синтез, порівняння, абстрагування та узагальнення .

21.Мислення являє собою процес опосередкованого й узагальненого відображення людини, предметів і явищ, об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках та відношеннях. Мислення є одним із провідних пізнавальних процесів, його вважають найвищим ступенем пізнання, мислення надає людини можливість відобразити і зрозуміти не тільки те, що може бути безпосередньо сприйняте почуттями, а й те, що сховане від безпосереднього чуттєвого сприймання.

Мислення це процес продукт якого характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Хід мислення із самого початку рідко є запрограмованим. Мислення, як процес, відбувається завдяки мисленевим діям та операціям.

22. Мова та її зв’язок з мислення

Мова й мовлення є одним із засобів мислення, ро­зуміння. Роль мови велика навіть щодо осмислення й інтер­претації наочно даних об'єктів, коли результати роботи від­чуттів та сприймання перекодовуються в мовні знаки. Коли ж ідеться про розуміння складних об'єктів, абстрактного матеріалу, об'єкт мислення ставиться перед свідомістю у мовній формі.

Мова є носієм пізнаного й водночас знаряддям пізнання нового (Г. С. Костюк). Однак у мові як у знаковій системі відображені вже досить формалізовані, фіксовані значення, які можуть забезпечити міжлюдське спілкування. Що ж до особистісних смислів предметів та явищ, які завжди забарв­лені індивідуальним життсвим досвідом, потребами й емо­ціями конкретної людини й тому можуть не збігатися зі значеннями, то вони виражаються в мовленні.

Один з видів мовлення — внутрішнє мовлення (без зву­ків). Воно є формою існування внутрішніх мисленнєвих дій, і саме тому процес інтеріоризації (перетворення зовнішніх дій у мисленнєві), проходячи ряд етапів, обов'язково завершується етапом, коли дія коментується й контролюється за допомогою мовлення не зовнішнього (промовляння вголос), а внутрішнього, часто скороченого й згорнутого.

Мисленнєва дія, думка часто розгортається як таке зітк­нення різних позицій і підходів., яке відображається Й у внутрішньому мовленні. Перехід від думки до внутрішнього мовлення й від останнього до мовлення зовнішнього, повноцінного вираження думки — процес не тільки не прямолінійний, а загалом такий, що не може бути описаний на площині

Внутрішнє мовлення, за Л. С. Виготським, — це мис­лення чистими значеннями. Воно не збігається з думкою, тому що не збігаються одиниці мислення й мовлення. Те, що в думці міститься одночасно, у мов­ленні розгортається послідовно.

Процес розуміння мовлення тісно пов'язаний з ширшою проблемою розуміння людиною, яка спілкується, не тільки слів, речень, а й того, що стоїть за ними, —думок, намірів, мотивів, ставлень.