- •2.Об’єкт та предмет регіональної економіки як науки.
- •6. Статистичний метод в дослідженні регіональних аспектів розвитку економіки
- •7.Картографічний метод в дослідженні регіональних аспектів розвитку економіки
- •8.Математичні методи в дослідженні регіональних аспектів розвитку економіки.
- •9.Загальнонаукові методи в дослідженні регіональних аспектів розвитку економіки.
- •11.Поняття про сгр, його суть та функції
- •12.Принципи сгр
- •14. Сгр в працях сучасних вчених
- •15.Сгр України за м.Д. Пістуном та ф.Д. Заставним
- •16.Сгр України за м. Паламарчуком та с.І. Іщуком
- •17.Сгр України за Поповкіним та Шаблієм
- •19.Придніпровський економічний район
- •20.Причорноморський економічний район
- •21. Центральноукраїнський економічний район
- •22. Столичний економічний район
- •23. Північно-Східний економічний район
- •24. Північно-Західний економічний район
- •25. Карпатський економічний район
- •26. Подільський економічний район
- •27. Демографічні особливості регіонів України
- •28.Природний рух населення України, його вплив на економіку держави
- •29.Міське розселення в Україні, його вплив на розвиток регіонів
- •30.Урбанізація, її особливості та вплив на економіку держави
- •31. Трудоресурсний потенціал, його регіональні відмінни
- •32.Суть поняття та визначення «трудові ресурси»
- •33. Позитивні наслідки зовнішніх міграцій населення України
- •34.Статево-вікова та соціальна структура населення України
- •35. Відтворення населення в Україні
- •36.Cільське розселення в Україні, його вплив на розвиток регіонів
- •37. Поняття про національні показники економіки держави (ввп, внп та національний дохід)
- •38.Поняття про твк та його функції
- •39.Галузева структура господарства України
- •39.Галузева структура господарства України
- •40. Територіальна структура промисловості
- •41. Територіальна структура с/г України
- •42.Поняття про міжгалузеві комплекси
- •43.Паливна промисловість України
- •44.Електроенергетика України
- •45. Чорна металургія України
- •46.Кольорова металургія України.
- •47. Машинобудівний комплекс України
- •48. Хімічний комплекс України
- •49. Лісопромисловий комплекс України
- •50.Комплекс будівельних матеріалів
- •51.Соціальний комплекс в Україні
- •52. С/г України
- •53.Харчова промисловість України
- •54. Легка промисловість України
- •54. Легка промисловість України
- •55. Транспортний комплекс України
- •56. Україна і світове господарство
- •60. Проблеми охорони біосфери в Україні
- •61. Червона та Залена книги
- •62.Україна і нато, проблеми економічних, а не військових відносин
- •63.Україна і сот.
- •64. Україна і світове господарство. Проблеми і перспективи зовнішніх економічних взаємовідносин.
- •65. Україна і єс
- •66. Промислові викиди та їх вплив на навколишнє середовище та географічну оболонку.
- •67. Поняття про екологічний моніторинг навколишнього середовища
- •1.2 Розвиток системи екологічного моніторингу в Україні
43.Паливна промисловість України
Паливно-енергетичний комплекс — це сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання. До складу паливно-енергетичного комплексу входять галузі паливної промисловості (вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та електроенергетика, що включає теплові, гідро- та атомні електростанції, а також трубопровідний транспорт і лінії електропередач. ПЕК — це також трубопровідний транспорт і лінії електропередач. ПЕК — це крупна міжгалузева територіальна система, складова частина єдиного господарського комплексу країни; це базовий комплекс важкої індустрії. Кінцева мета його функціонування — надійне забезпечення потреб населення та всього господарського комплексу в паливі та електроенергії. Вугільна промисловість України базується на власних ресурсах Донецького та Львівсько-Волинського кам'яновугільних і Дніпровського буровугільного басейнів. Щорічно добувається близько 75 — 80 млн. т кам'яного і 1 млн. т бурого вугілля (в період економічної кризи обсяги видобутку зменшилися більше, ніж у 2 рази).Головною вугільною базою країни є Донбас, в якому видобувається 95% вугілля, в т. ч. все коксівне, що служить металургійним паливом, та висококалорійне енергетичне паливо — антрацит. Басейн експлуатується ще з XVIII — XIX ст. Складні умови видобутку зумовлюють високу собівартість вугілля, а застаріле обладнання та загазованість пластів підвищують аварійність на шахтах. Актуальним стало питання закриття нерентабельних і реконструкції та відкриття високопродуктивних шахт. Вугілля Донбасу використовують для потреб металургії, енергетики та інших галузей господарства України і частково вивозять за кордон (коксівне).Вугілля Львівсько-Волинського басейну завдяки кращим умовам видобутку дешевше, ніж донецьке. Але воно має гіршу якість і використовується як енергетичне паливо для потреб господарства і населення західної частини України.Буре вугілля у Дніпровському басейні добувається переважно відкритим способом, оскільки пласти залягають близько до поверхні. Через невисоку теплотворну здатність воно спалюється на електростанціях та використовується для обігрівання жител.Для забезпечення власних потреб Україна імпортує близько 10 млн. т вугілля щороку (переважно з Росії, Польщі і Казахстану). Цей Імпорт можна значно зменшити за умови реконструкції власної вугільної промисловості.
Нафтова промисловість розвивається в Україні з кінця XIX ст., а газова — з початку XX ст. У структурі видобутку палива нафта займає 5 %, а газ — 19 %. Останніми роками в Україні видобувається в середньому 4 млн. т нафти (10 % від потреби) і 18 млрд м3 газу (1/4). Максимальні ж показники видобутку даних видів палива були у першій половині 70-х рр. XX ст. (відповідно 1З — 14 млн т і 61 — 69 млрд м3). Для потреб господарства нафта завозиться з Росії, а газ — з Росії та Туркменистану.Видобуток нафти і газу здійснюється у Карпатському, Дніпровсько-Донецькому і Причорноморсько-Кримському нафтогазоносних районах. Найбільшим за видобутком є Дніпровсько-Донецький район (родовища нафти — Зачепилівське, Глинсько-Розбишівське, Качанівське, Леляківське, Анастасіївське; газу — Шебелинське, Єфремівське, Хрестищенське та ін.).
У Карпатському районі (насамперед, Прикарпатті), внаслідок інтенсивного використання родовищ у попередні десятиліття, видобуток нафти і газу суттєво зменшився. Найбільші родовища нафти — Північно-Долинське, Битківське; газу — Рудківське, Більче-Волицьке, Угерське (використовують як газосховища).Збільшується видобуток газу в Причорноморсько-Кримському районі. Вже введено в експлуатацію понад 80 родовищ, найбільші — Джанкойське, Глібовське, Оленівське. Україна має перспективні нафтогазоносні площі — на шельфі Чорного і Азовського морів (розпочинається промислове освоєння Штормового і Голіцинського газових родовищ), у Закарпатті, Волино-Подільському районі. В Україні створено потужну нафтопереробну промисловість, яка зараз недовантажена сировиною. Найбільші заводи працюють у Лисичанську, Кременчуці, Дрогобичі, Надвірній, Херсоні.
За споживанням та імпортом природного газу Україна входить до світових лідерів, тому гострою є проблема урізноманітнення зовнішніх джерел надходження цих видів палива.Перспективними постачальниками нафти в Україну можуть бути Азербайджан, Казахстан, країни Перської затоки, а газу — Іран. Однак розв'язанню цієї проблеми перешкоджають недостатній розвиток сучасної транспортної інфраструктури (трубопроводів, нафтових терміналів у портах, танкерного флоту). Правда, нещодавно закінчено будівництво нафтотерміналу "Південний" поблизу Одеси і нафтопроводу Одеса — Броди, завдяки яким прикаспійська нафта може транспортуватися як в Україну, так і в країни Європи.Торф'яна промисловість (видобуток торфу і виробництво торфобрикетів) поширена в Поліссі і на півночі лісостепової зони. Крім місцевого палива, торф використовується в сільському господарстві для покращення родючості ґрунтів.