30.Урбанізація, її особливості та вплив на економіку держави

Урбанізація  (від  латинського urbs   місто  ,  urbanus   міський)  означає   процес зростання міст і міського  населення  та підвищення  їх ролі в соціально-економічному та культурному  житті суспільства.   В   більш  широкому  розумінні  урбанізацію   можна тлумачити  як всесвітньо-історичний процес концентрації населення, як  інтеграцію різноманітних форм практичної діяльності  людей  на обмеженій   території.  Темпи,  масштаби   й   характер   розвитку урбанізації  визначаються врешті-решт рівнем розвитку продуктивних сил  суспільства,  особливостями  суспільно-економічних  відносин. Обрис  міст  завжди відображав і тепер відображає матеріальний  та науково-культурний рівень і національно-етнічний характер тієї  чи іншої країни та її народу. Уже  сьогодні  в багатьох країнах світу, особливо  економічно розвинутих, питома вага міського населення досягає 85-90% і більше в   загальній   його  чисельності.  За  даними  комісії   ООН   по народонаселенню, в 2000 році у містах проживає не менше 51% усього населення  земної кулі. Це є наслідком нового потенціалу  людства. Міста  й  промисловість протягом останнього століття  розвиваються одночасно,  синхронно,  і цей взаємозумовлений  процес  відображає певну   об‘єктивну  закономірність,  властиву  сучасному   періоду зростання продуктивних сил суспільства.      Міста,  як  складні соціально-виробничі формування  і  центри економічного,  політичного й духовного життя, є головними  рушіями прогресу.  Тому  нинішній  етап урбанізації  необхідно  розглядати також у нерозривному зв‘язку із зростанням культурно-освітнього та професійного рівнів населення, інтерналізацією суспільного  життя, інтенсивною  міграцією людей, посиленням їх політичної  активності та  вдосконалення  соціальних  і національних  відносин.  Лише  за такого  підходу до розвитку урбанізаційних процесів  можна  повною мірою  реалізувати  здатність  міста  як  рушійної  сили  дійсного соціально-економічного та науково-технічного прогресу.      Підвищення  ролі  міст у житті суспільства, швидке  зростання чисельності та питомої ваги міського населення в Україні зумовлені процесами    концентрації    промислового    й    агропромислового bhpnamhvrb`, подальшою індустріалізацією економіки.      Інтенсивний процес урбанізації в Україні розпочався в період, коли було взято курс на індустріалізацію народного господарства. З середини  50-х  років  нинішнього  століття  почався  новий   етап інтенсивного  зростання  кількості  міст  і  чисельності  міського населення в Україні. За кількістю великих міст наша держава  тепер посідає  одне з провідних місць серед країн світу. Проте  особливо високими темпами збільшувалось населення надвеликих і супервеликих міст.  У  1959  році в Україні було лише одне місто з  чисельністю понад  1  млн.  чоловік (Київ), а тепер додалося ще 4  міста.  Для Києва   в   30-річний  період  (1960-1990  р.р.)  був  характерний розвиток: чисельність його населення зросла в 2,4 раза, в той  час як решти міст “мільйонників” – в 1,5-1,75 раза.      Урбанізацію  неможливо  розглядати без  зв‘язку  з  розвитком суспільного  виробництва,  зокрема важкої  індустрії,  енергетики, хімічної  промисловості  тощо. Разом з  нарощуванням  промислового потенціалу,  створення нових галузей виробництва у великих  містах відбувається   збільшення  чисельності   їх   населення.   Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й все  ще залишається  міграція сільських жителів у міста. На неї  припадало більше половини приросту міського населення в Україні. Виробничі, а також до деякої міри й невиробничі фактори були визначальними в розвитку урбанізації в Україні. Соціально- економічні методи регулювання зростання населення великих міст і вдосконалення цієї системи.