
- •1. Позитивні та негативні сторони непу.
- •2. Що таке меркантилізм? Які історичні передумови його виникнення?
- •3. Що таке фізіократія? Які особливості притаманні вченню фізіократів?
- •4. Поясніть, чому політику ф. Рузвельта називають «новим курсом»?
- •5. Які наслідки для економіки України мала реформа 1861р.
- •6. Які найбільш відомі ремесла розвивались в Західній Європі?
- •7. Відомі три форми феодальної ренти. Назвіть їх і розкрийте їх суть.
- •8. Назвіть основні етапи становлення та розвитку феодалізму в Західній Європі.
- •9. В чому відмінність підходу до аналізу «монополії і конкуренції» Дж. Робінсона від е. Чемберліна?
- •10. Чим викликана економічна політика «зворотнього курсу» д. Доджа та к.Шоупа в Японії та які її наслідки?
- •11. Поясніть у чому полягає зміст «огороджування» в сільському господарстві Англії.
- •12. Які економічні причини зумовили масову еміграцію селян Західної України в кінці 19 на початку 20ст.?
- •13. Назвіть економічні причини занепаду античного рабовласницького суспільства .
- •14. Чим відрізняється античне рабство від східного і які риси є спільними
- •15. Визначить основні риси ранніх меркантилістів
- •16. Позитивні та негативні наслідки великих географічних відкриттів для економіки феодалізму.
- •17. Розкрийте значення великих географічних відкриттів для господарства Західної Європи.
- •18. Визначте основні риси ранніх меркантилістів.
- •19. В чому ви бачите демократичні принципи організації господарства Запорізької Січі?
- •20(24). Поясніть чим відрізняється розсіяна мануфактура від централізованої.
- •21. Поясніть зміст політики протекціонізму та фритредерства.
- •22. Чим відрізняється «американський» шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві від «прусського»?
- •23. Які питання розв’язував указ австрійського уряду від 7 вересня 1848р.?
- •25. Чому теорію раннього меркантилізму можна розцінювати як теорію грошового балансу, а ідеї пізніх меркантилістів як теорію товарного балансу.
- •27. У чому полягають характерні риси пізніх меркантилістів.
- •28. Чим відрізняється проста капіталістична кооперація праці від мануфактури.
- •29. Чим принципово відрізняються політика воєнного комунізму від неПу.
- •30. Чому політику ф. Рузвельта називають «Новим курсом»
11. Поясніть у чому полягає зміст «огороджування» в сільському господарстві Англії.
Огороджування — насильницький згін селян із землі (яку потім огороджували огорожами, канавами); класичне вираження знайшло в Англії кінця XVIII — початку XIX ст. Основними причинами згону селян із земель, які стали використовуватися під пасовища, були зростання цін на вовну і розвиток суконної промисловості. Селяни, позбавлені землі, перетворювалися переважно на бродяг і жебраків. Так звані парламентські (дозволені актами парламенту) огороджування XVIII — початку XIX ст. призвели у Великобританії до-зникнення селянства.
Стабільний розвиток зовнішнього і внутрішнього ринків забезпечував сільському господарству постійний стимул для вдосконалення техніки. Результати особливо відчувалися в східних і південно-східних графствах, де методи ведення сільського господарства були значно досконалішими порівняно з іще не обгородженими орними землями східної частини центральних графств. Збут значно ускладнювався, тому що не було зручних засобів наземного транспорту. Тільки пізніше, коли збудували канали і появився новий ринок збуту в зв'язку з індустріалізацією сусідніх районів — Йоркширу, Чорної Англії і Ланкаширу, — огороджування набуло поширення і в центральних графствах. Із 90-х років XVIII ст. прогрес у сільському господарстві визначається його інтенсифікацією. Вводять чотирирічну сівозміну, землю орють глибше, старанніше розпушуючи ґрунт і очищаючи його від бур'яну.
Створення кормової бази сприяло розведенню овець і великої рогатої худоби. Раніше вівці цінувалися переважно за вовну, а велику рогату худобу використовували переважно як тяглову силу. Через нестачу кормів частину худоби вирізали, а решта голодувала протягом усієї зими. Тепер же навчилися годувати худобу всю зиму без збитку для врожаю. Вівчарство й утримування великої рогатої худоби стало прибутковим. Якщо середня вага овець, яких продавали в 1710 р. в місті Смітфілді, була 12 кг, а великої рогатої худоби — 167, то в 1795 р. — відповідно 36 і 360 кг.
Застосування нових методів у скотарстві дало можливість підвищити врожайність зернових. Уперше стало можливим отримувати велику кількість органічних добрив як унаслідок систематичного випасання овець на ділянках, так і від великої рогатої худоби та свиней, яких відгодовували на фермах.
Удосконалювались також знаряддя праці. Уже в середині XVIII ст. застосовували рядкову сівалку, на початку XIX ст. — залізний плуг.
Нововведення могли здійснитися лише за умови вкладання в них великого капіталу. Для малих фермерських господарств вони були недоступні. Піонерами нових технологій у сільському господарстві ставали заможні люди, в основному багаті землевласники. Унаслідок цього технічна революція привела до соціальної, яка змінила структуру сільської Англії і сприяла подальшому прогресу в техніці.
Особливістю огороджування у XVIII ст. було те, що орні землі перетворювали в пасовиська для овець і відкриті поля, які спільно обробляли, у великі ферми, на яких успішно розвивалося зернове і скотарське господарство. Крім того, на основі давніх, узаконених звичаями прав було огороджено велику площу необроблюваних земель, які використовувались сільськими жителями під пасовища, для вирубки лісу та видобування торфу, а також багато пустирів. Дрібних фермерів-орендарів в окремих районах Англії поступово зганяли із землі або розоряли орендною платою, яка в 4,5 і навіть у 10 разів перевищувала звичайну. Багато дрібних фригольдерів продавали свої землі через неможливість конкурувати з удосконаленими методами ведення господарства, які застосовували їхні багаті сусіди. Високі земельні податки спонукали лендлордів здавати в оренду на довгий строк свої маєтки великим фермерам-орендаторам (зазвичай на 99 років), котрі обробляли від 80 га землі і більше. Це призвело до загального закріплення ділянок і витіснення орендарів малих ферм. Такі господарства являли собою капіталістичні аграрні підприємства, в яких використовували переважно найману працю, застосовували вдосконалені знаряддя праці, передові агротехнічні прийоми.
У 1740—1788 pp. число самостійних ферм зменшилося більш ніж на 40 тис. Цей процес тривав і після 1788 p., до того ж він усе більше прискорювався. Це засвідчує велика кількість актів про огороджування, ухвалених у парламенті. Так, з 1717 по 1727 р. було 15 таких актів, із 1728 по 1760 р. — 226, із 1761 по 1796 р. — 1482, а з 1797 по 1820 p., у період наполеонівських воєн, — 1727.
Розпочавшись у графствах Норфолкс і Ессекс, огороджування в другій половині XVIII ст. перемістилось і в центральні графства Англії. Однак приблизно з 1760 р. становище змінилося. Зростання населення перетворило Англію із експортуючої держави в імпортуючу, тоді як лише деякі країни мали великий надлишок зерна. Ціни швидко зростали і почали сильно коливатися — від 40 до 100 шилінгів і більше за квартер. Якщо у XVIII ст. можна було отримувати великі бариші, то тепер стало можливим наживати великі багатства. Це призвело до того, що капіталісти почали скуповувати землі, а становище дрібних фермерів значно погіршилося.
Процес ухвалення акта про огороджування передбачав необхідність згоди 4/5 усіх власників земель. Як правило, основною площею землі приходу володіли 2—3 лорди, а інші жителі були орендарями, внаслідок чого від рішення лордів залежало ухвалення актів. Крім того, орендарів часто підкупляли або ж просто змушували дати згоду на проведення огороджування. Перерозподіл землі між її держателями після ухвалення акта завершувався для багатьох позбавленням її за бажанням лорда. Огороджування приводило до концентрації землеволодіння і землекористування. Воно супроводжувалося безжалісним порушенням прав селян. Лише деякі з них домагалися узаконення встановлених звичаєм прав на загальний селянський вигін, і лише одиниці отримували відповідні компенсації за втрату цих прав. Раніше селяни заробляли собі на існування тим, що займалися домашньою промисловістю, тримали якусь дрібну худобу або домашню птицю і наймалися на постійну або тимчасову роботу. У період огороджувань вони мали можливість заробляти лише роботою за наймом. Це був період руйнування домашньої промисловості через конкуренцію, що виникла з боку нових фабрик.