15. «Заощадження-інвестиції»

Інвестиції залежать від рівня відсоткової ставки .Функція інвестицій є складною: чим вищий % , тим нижчий попит на інвестиції:I = I(i) ; Y/i<0.

Крива попиту на інвестиції ілюструє обернену залежність між інвестиціями і ставкою % (мал. 1)

Представники неокласичної школи вважають , що зміна % ставки впливає на процес формування заощаджень. Заощадження є функцією % і реального доходу . Залежність між ними пряма: чим вищий %, тим більш заощадження(мал.2) S = S(i) ; S/i>0 .

Згідно з неокласичною моделлю ринку попит пристосовується до пропозиції . це пристосування гарантує механізм , який забезпеч відповідні заощадження - інвестиції на ринку заощаджень , де попит і пропозиція врівноважені. Неокласична гіпотеза рівноваги :

Y = C + I ;Y = C+ S ;I = S

мал.1

мал.2

Рівновага на ринку заощаджень (інвестицій) передбачає рівність S = I , S(i, I) = I (i).

1 6. Потенційний ввп – це ввп за повного рівня зайнятості.

Рецесійний розрив на графіку сукупних видатків являє собою вертикальну відстань між кривою сукупних видатків і бісектрисою кута на рівні потенційного випуску Yp.

Подолання прецесійного розриву шляхом збільшення будь-якого компонента сукуп. видатків забезпечує ств. ефективного попиту і досягнення потенційного випуску Yp та повної зайнятості.Взаємозв’язок між величиною будь-якого розриву та відповідною зміною у величині випуску є мультиплікативним, тому подолання розриву завжди означає мультиплікативну зміну реального випуску з метою досягнення потенційного випуску.

17. Можлива ситуація, коли заплановані інвестиції перевищують рівень заощаджень, який відповідає повній зайнятості. Тоді сукупний попит на товари і послуги перевищить розміри випуску при повній зайнятості, ціни почнуть зростати, і в економіці утвориться інфляційний розрив. При інфляційному розриві реальне виробництво товарів і послуг не може зростати і забезпечити стан економічної рівноваги у точці Е, оскільки фірми працюють на межі своїх виробничих можливостей.

Н а графіку сукупних видатків інфляційний розрив являє собою вертикальну відстань між кривою сукупних видатків і бісектрисою кута в точці, яка відповідає рівню потенційної зайнятості Yp.

В заємозв’язок між величиною розриву та відповідною зміною у величині випуску є мультиплікативним, тому подолання розриву завжди означає мультиплікативну зміну реального випуску з метою досягнення потенційного випуску.

18. Основні макроекономічні показники:

1.Валовий випуск: ВВ=РП+З₁-3₂, де РП — вартість реалізованої продукції; З₁—вартість продукції, що спрямована у запаси+незавершене виробництво, за цінами у момент спрямування у запаси; 3₂—вартість продукції, що була використана із запа­сів, за цінами на момент її використання.

2.Валова додана вартість: ВДВ = ВВ – ПС, де ПС – проміжне споживання.

3.Валовий внутрішній продукт:

• за джерелами виробництва : ВВП = ВДВ + ( Тпр – СБ )

• за витратами виробництва : ВВП = W + ОК + П + (Т – СБ)

• за напрямками використання : ВВП = C + I + G + Xn

4.Валовий національний доход: ВНД = ВВП + Yn , де Yn - чисті доходи зовнішні.

5.Валовий наявний доход: ВНДн = ВВП + Yn + Тn , де Тn - чисті трансферти зовнішні.

6. ВВП – А = ЧВП

7. ВНД - А = ЧНД

8. ЧНД – Тн = НД , де Тн – непрямі податки

9. Особистий дохід: ОД = НД – Тн + TR