Лексикологія

Тема 6. Лексична система української мови

1. Лексика української мови.

• Склад лексики української мови з погляду її походження.

• Вимоги до використання запозиченої лексики в документації і професійних текстах.

• Активна і пасивна лексика.

• Архаїзми, неологізми.

Стилістична диференціація української лексики. Основні вимоги до лексичного складу наукових і ділових текстів.

2. Термінологічна лексика.

Література

1. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Фоліо, 2002. – С.17 – 20.

2. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа., 1982. – С. 118 – 138.

3. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів. – К., 2003. – С.14 – 18.

4. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення. – К.: Вища школа, 1995 – С. 85 – 98.

5. Палеха ЮІ. Управлінське документування. – К.: Видавництво Європейського університету, 2003. – С. 123 – 129.

6. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – С.170 – 180.

7. Сліпушко О. Українська мова й етапи кар'єри ділової людини. – К., 1999. – С. 39 – 45.

Питання для самоконтролю

• На які групи поділяють слова української мови за походженням?

• Сформулюйте основні правила вживання іншомовних слів у документації і професійних текстах.

• Які слова відносять до шару активної лексики? Пасивної?

• Що таке архаїзми?

• Які слова називають неологізмами?

• Назвіть основні вимоги до лексичного складу офіційно-ділового та професійного мовлення.

• Якими правилами регламентується вживання термінів?

Вправи та завдання

І. Користуючись словниками, поясніть значення термінів і визначте сферу використання їх.

Адвокат, акція, атестація, боржник, вибори, відповідач, відшкодування збитків, депозит, договір, експерт, запит депутата, заповіт, застава, захист честі і.гідності, зобов'язання, кодекс, конкурс, кредит, кримінал, лікарняний (листок непрацездатності), ліцензія, мандат, мито, недоторканність особи, нотаріат, образа, скарга, органи дізнання, оскарження.

ІІ. Знайдіть неологізми, розкрийте іншими словамиїх значення.

Треба щедро —серцем одним, устами

ледь розпуклими —розпелюстити втіхи гін,

всевідради!

Аби лиш подолати гнів,

сторозтриклятий гнів здолати,

я б поіменно міг назвати

усіх братів, усіх катів;

І хочеться сягнути за край часу, за прапервні;

Зворохобилися айстри

приосіннім сонцелетом,

проминальною порою,

падолистом деручким.

Кружляє понад ними вечір,

крила розкриливши,

впав на горлицю із неба

стонасторчений коршак

Тож під листям кругопадом

в урочистості вечірній

мріють сині-сині айстри

без радіння і журби;

І вже болить душа, на дуб здубіла

в цій чужаниці, чужбі, чужині!

(В. Стус)

ІІІ. Визначте метрологічні терміни у наведеному тексті.

Майже всі одиниці мір, прийняті стародавніми народами, пов'язані з розмірами людського тіла. Таке походження мають, зокрема, дюйм (ширина пальця), фут (довжина ступні), лікоть (довжина руки від ліктя до кінця середнього пальця), сажень (відстань між кінцями середніх пальців двох витягнутих у сторони рук). Тисяча подвійних кроків у стародавньому Римі дістала назву милі (від тіїіа —тисяча).

Найбільш розробленою зі стародавніх метрологій була вавилонська, що справила значний вплив на метрологію інших стародавніх народів. Досі ми користуємось одиницями виміру часу, запозиченими з вавилонської метрології (доба має 24 години; година має 60 хвилин; хвилина має 60 секунд).

Стародавні метрології містили в собі виміри довжини, площ (земельних ділянок), об'ємів, ваги, часу, а також монетні системи, пов'язані звичайно з вимірами ваги.

IV. Виділіть лексику поетичну і побутову.

ХРАМ

Інколи вранці Гомон виходив на берег озера, дивився, як сувої туману тяглися з плеса і огортали соснові бори. І десь там, у глибині білого туману, де промені сонця тчуть золотими нитками шапки для велетенських сосен, здіймався небачений храм і плив у сонячній сріблястій імлі над лісом. І він сам плив поруч з ним у безвість.

Але видіння скоро вривалось. Земля озивалась до нього голосами жони, дітей. Ревіла корова, ґелґотали гуси...

І так день у день. Від ранньої зорі до вечірньої. Праця висотувала з тіла сили, а з душі мрію. Щораз менше літав у сонячній імлі вкупі зі своїм сріблястим храмом, а дедалі більше волочив важкого плуга.

Але ніхто не знає, що таке людина. А це така істота, що коли хоч раз у житті вона відчула політ своєї душі, неодмінно знову підніметься духом.

І ось знову виплив у вишину чорного зоряного неба сріблястий храм, зітканий з ниток сонця і туману. Він пропливав, легко похитуючись, висвітлював мереживом різьблених стовпів і дашків. І він, Гомін, теж ніби уже пливе поряд з ним. Чи йому здалося, чи йому причу-дилося, чи якось в думці само зринуло... Ніби голос батька його, Златорука, промовля: «Отсей храм поставиш над Почайною. Там уже й місце я приготував — біля своєї могили».

Він злякався. Загуло серце. Де ж це — над Почайною?.. То хтось рідний там? Певно, мати померла? Коли ж це?.. І збагнув: голос роду кличе його додому.

І він пішов. (За Р. Іванченко.)