ОрфоепіЯ та акцентологіЯ

Тема 4. Орфоепічні і акцентологічні норми

української літературної мови

1. Основні норми української літературної вимови.

2. Акцентологічні норми української літературної мови.

• Характеристика українського наголосу.

• Основні правила наголошування слів.

3. Засоби милозвучності української мови. Паралельні форми іменників,

часток. Паралельні форми прийменників, префіксів.

4. Причини порушення орфоепічних і акцентологічних норм.

Література

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити

/ За ред. О.Сербенської. – Львів: Світ, 1994. – С. 3 –152.

2. Козачук Г.О. Українська мова: Практикум. – К., 1991. – С. 19–20, 61–67.

3. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення. – К.: Вища школа, 1995 – С. 5 – 56.

4. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – С.164 – 170.

5. Чукіна В.Ф. Правопис української мови в таблицях і схемах. – К., 1997. – С. 17 – 18, 31 – 33, 37 - 39

6. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – Київ: Освіта, 2000. - С. 76 – 79.

Питання для самоконтролю

• Назвіть особливості літературної вимови голосних звуків.

• Які особливості вимови приголосних звуків притаманні українській літературній мові?

• Що означає поняття милозвучність.

• За допомогою яки засобів досягається милозвучність мовлення?

• Назвіть паралельні граматичні форми іменників, часток. Як вони використовуються?

• Сформулюйте основні правила вживання паралельних форм прийменників, префіксів.

• Чим обумовлені орфоепічні помилки?

• Назвіть причини, що призводять до помилок у наголошуванні слів.

• Як уникнути цих помилок?

Вправи та завдання

І. Поставити наголос у словах, перевірити за орфоепічним словником.

Дочка, спина, дрова, кропива, кропив'янка, іграшка, двірник, дворище, верба, апартаменти, медикаменти, фартух, рукопис, статуя, документ, цемент, кілометр, квартал, каталог, листопад, циган, асиметрія, виразний, значимий, іграшковий, ласкавий, зимовий, гіркий, легкий, дворовий, визвольний, котрий, чотир­надцять, одинадцятий, вісімдесят, загалом, відповісти, принести, принесеш, зобразити, захворіти, задобрити, дзвонять, ходжу, ведеш, внести, втрутитися, разом.

ІІ. Поставити наголос в однозвучних словах, визначити його функцію. Навести аналогічні приклади. Для з'ясування значення слів ско­ристатися тлумачним словником.

Виступав Богдан Петро і Михайленко Богдан, зайшли Максименко Іван Максимович і Максимович Галина Іванівна; випрасу­вана білизна, білизна снігу; правило правопису, швець тримає пра­вило; виборна кампанія, виборна картопля; людська шана, людське ставлення; прошу поради, прошу заспокоїтись; засіяли поле, засі­яли зорі; побачили оленя й оленя; не зроблю помилки, неприємні помилки; не вивчила байки, цікаві байки; стояли біля деревця, са­дили деревця; щодня приміряти, приміряти обнову зараз; раптово розсипались черешні, по небу розсипались зорі; викопану кар­топлю висипали на купу, висипали картоплю з мішка.

ІІІ. Записати слова, які вживаєте у своєму мовленні і які ви­кликають труднощі, сумніви щодо наголошення. Наголос звірити зі слов­ником.

IV. Прочитайте вголос текст за правилами української літературної вимови. Проаналізуйте вимову голосних та приголосних звуків,

Бесіда

На початку бесіда слід передусім заручитися прихильністю свого спів­бесідника: якщо ви зустрічаєтеся вперше, треба принаймні познайоми­тись, викликати до себе симпатію, а вже потім, добившись його уваги, можна викладати свої думки, аргументи, наміри, міркування. Читач, пев­но, пам'ятає, що бесіда як форма спілкування складається зі вступної, основної й завершальної частин. Так-от, саме початок розмови відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування, істотно позначається на подальшому перебігу розмови і, безумовно, на її резуль­татах. Проте найсильніший аргумент не варто оприлюднювати на початку розмови, бо ж ідеться не про письмове повідомлення, де найпереконливіші докази традиційно розміщують спочатку, щоб викликати інтерес у читача і бажання довідатися, що там далі. У бесіді віч-на-віч краще приберегти переконливі докази на кінець розмови, щоб «приголомшити» ними парт­нера зненацька, коли він трохи втратить пильність і буде переконаний, що нічого цікавого вже не буде. А ось про надзвичайну важливість невербальних форм взаємодії саме на початку бесіди не треба забувати, бо з виразу обличчя, пози, вітального жесту можна скласти певне враження про свого партнера — приязне, байдуже чи вороже — довідатись про рівень його культури і навіть про ставлення до мети зустрічі. Більшість дослід­ників погоджується, що словами передається в основному інформація, а ставлення до неї висловлюється за допомогою жестів, міміки тощо, до того ж вербальний компонент розмови займає 35 %, а невербальний — 65 % часу. Іще одне: коли почнете бесіду з докладного викладу позиції свого співрозмовника, твердить Андре Моруа, тим самим виб'єте ґрунт у нього з-під ніг.

Щоб досягти мети бесіди, ви маєте з першого до останнього слова підтримувати психологічний контакт зі своїм співрозмовником, викли­каючи й постійно стимулюючи в нього зацікавленість розмовою. Слід впливати на нього не тільки за допомогою логіки, розумових міркувань, а й зачіпати його почуття. Адже сильні емоції завжди позначаються на думках, надовго залишаються в пам'яті. Та ви не повинні виходити за межі так­товної поведінки під час розмови — не слід влаштовувати своєрідного міні-шоу з голосними вигуками, зайвими запевненнями чи, навпаки, з гіркими сльозами (Ольга Корніяка).