20. Суть управління портфелем цінних паперів. Диверсифікація як спосіб зниження ризику.

Диверсифікація — це процес розподілу інвестованих засобів між різними об’єктами вкладення капіталу з метою зниження ступеня ризику, забезпечення більшої стійкості прибутків за будь-яких коливань дивідендів і ринкових цін на цінні папери (ЦП).

Загальним правилом інвестора щодо диверсифікації є таке: необхідно прагнути розподілити вкладення між такими видами активів, які показали за минулі роки, по-перше, різну щільність зв’язку (кореляцію) із загальноринковими цінами (індексами) і, по-друге, протилежну фазу коливання норми прибутку між собою (цін) всередині портфеля.

Ідею принципу диверсифікації та підхід до побудови оптимальних портфелів цінних паперів продемонструємо на прикладі побудови портфеля простих акцій.

Управління портфелем цінних паперів (ПЦП) — це планування, аналіз і регулювання структури портфеля, діяльність щодо його формування та підтримки з метою досягнення поставлених цілей при збереженні необхідного рівня його ризику та мінімізації затрат, пов’язаних з ним.

Основними цілями інвестування в ЦП у класичному аналізі є:

• одержання прибутку;

• збереження капіталу;

• забезпечення приросту капіталу (на базі зростання курсової вартості цінних паперів).

Досягнення цих цілей потребує дотримання певних умов. Так, наприклад, ціль «збереження капіталу» може бути реалізована тоді, коли портфель складають ліквідні ЦП.

Такі цілі можуть бути до певної міри альтернативними (суперечити одна одній) та відповідати різним типам ПЦП. Наприклад, якщо метою є одержання відсотка, то пріоритет віддається «агресивним» портфелям, які складаються з низьколіквідних та високори­зикованих ЦП молодих компаній, здатних, якщо цьому сприятимуть обставини, принести високі відсотки. І навпаки, якщо найважливішим для інвестора (менеджера) є збереження і приріст капіталу, то в портфель будуть залучені ЦП, що мають більшу ліквідність і які випущені відомими фірмами та державою, з невеликими ризиками й заздалегідь очікуваними сподіваними (середніми), хоча й невеликими відсотковими сплатами.

21. Норма прибутку та ризик цінних паперів. Кореляція цінних паперів та її застосування.

Основною характеристикою кожного цінного паперу є норма прибутку. ЇЇ визначають як відношення прибутку, котрий приносить цінний папір, до затрат, пов’язаних з купівлею цього цінного паперу. Всі рішення щодо інвестування у цінні папери стосуються майбутнього, тому значення норми прибутку пов’язане з невизначеністю, тобто рішення щодо інвестування у цінні папери приймаються за умов ризику.

Доцільно прийняти гіпотезу, що норма прибутку цінних паперів є випадковою величиною. Це означає, що норма прибутку приймати різні значення з певними ймовірностями настання цих значень. Ці ймовірності залежать від ситуації на ринку цінних паперів, тобто загалом від різних станів, в яких може перебувати економічне середовище. Отже, маючи різні можливі норми прибутку, що передбачаються в майбутньому, можна визначити середню очікувану норму прибутку цінного паперу, яку називають сподівану норму прибутку і обчислюють за формулою: , де m – сподівана норма прибутку цінного паперу; р_і – імовірність і-ої величини норми прибутку цінного паперу; R_i – можливе значення норми прибутку, яке може мати цінний папір, коли економічне середовище знаходиться в стані і.

Другою важливою характеристикою кожного цінного паперу є його ризик.

Для кількісної оцінки міри ризику застосовують показник варіації(дисперсії) норми прибутку цінного паперу та показник середньоквадратичного відхилення норми прибутку цінного паперу.

Варіацію (дисперсію) обчислюють за формулою: де V – варіація(дисперсія), тобто міра ризику цінного паперу.

Середньоквадратичне відхилення розраховують за формулою: , де – середньоквадратичне відхилення, тобто міра ризику цінного паперу.

Під час формування ПЦП важливу роль відіграє ще одна характеристика ЦП – кореляція, яка характеризує взаємозв’язок між нормами прибутку двох цінних паперів.

Міру цілісності (тісноти) цього зв’язку обчислюють за допомогою коефіцієнта кореляції: , де p_1,2 – коефіцієнт кореляції двох звичайних акцій виду 1 та виду 2; m₁, m₂ – сподівані норми прибутку відповідно акцій виду 1 та виду 2; R_i1, R_i2 – можливі норми прибутку, які можуть одержати відповідно акції виду 1 та виду 2, коли економічне середовище перебуває у стадії і; – середньоквадратичні відхилення норм прибутку відповідно акцій виду 1 та виду 2; р_і – імовірність відповідних можливих норм прибутку у і-му економічному стані.

Коефіцієнт кореляції має наступні властивості: 1) р_1,2 ; 2) абсолютна величина коефіцієнта кореляції р_1,2 вказує на силу зв’язків між нормами прибутку акцій виду 1 та виду 2: – зв'язок тіснішає; – зв'язок слабшає. 3) знак коефіцієнта кореляції вказує на напрямок зв’язку норм прибутку акцій: – прямо пропорційний зв'язок між нормами прибутку акцій виду 1 та виду 2 (взаємодоповнюючі товари); – обернено пропорційний зв'язок між нормами прибутку акцій виду 1 та виду 2 (взаємозамінні товари).

У випадку наявності інформації про норми прибутку акції у минулому коефіцієнт кореляції обчислюється за формулою: