49. Спадкування власності за заповітом в Україні

Заповіт - це розпорядження спадкування стосовно свого майна на випадок смерті, яке оформлене в пис формі, підписане і нотаріально завірене. Неповнолітні особи і особи, які визнані судом недієздатними, не можуть вчиняти заповіт. Види заповітів, які прирівнюються до нотаріально засвідчених: заповіти громадян, які перебувають на стаціонарному лікуванні, в будинках престарілих і інвалідів; заповіти громадян, які перебувають у плаванні чи різних експедиціях заповіти військовослужбовців у пунктах, де немає нотаріальних контор; заповіти осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі. Незалежно від змісту заповіту, неповнолітні або непра-цездатні діти спадкоємця(в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки(усиновителі) і утриманці померлого успадковують не менше двох третин частки, яка б належала кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). Якщо спадкодавець був боржником, то кредитору для предявлення претензій надається 6-ти місячний строк. Спадкування власності за законом в Україні

Спадкування – це перехід майна (спадщини) померлого громадянина до його спадкоємців. Спадкоємництво здійснюється за законом і заповітом. Спадкоємство за законом коли:

• зaпoвiтy нeмae;

• зaпoвiт визнaнo нeдiйcним;

• cпaдкoeмцi, пpизнaчeнi в зaпoвiтi, пoмepли дo вiдкpиття cпaдщини aбo вiдмoвилиcя пpийняти її.

Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він вступив у володіння спадковим майном чи подав держ нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини в шестимісячний строк. Не мають права бути спадкоємцями: - особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-небудь із спадкоємців чи зробили замах на їх життя. - батьки які були позбавлені батьківських прав (а спадкодавець – дитина) - батьки і діти, які злісно ухилялися від покладених на них обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтвердженні в судовому порядку. При спадкуванні за законом, спадкоємцями першої черги є - в рівних частках діти(у тому числі усиновлені), - дружина і батьки(усиновителі) померлого. - дитина померлого, яка народилася після його смерті. - онуки і правнуки спадкодавця, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем. друга черга: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого, третя черга: непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

50. Предмет, метод та джерела сімейного права України.

Сімейне право – сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та пов’язані з ними майнові відносини громадян, що виникають з шлюбу та належності до сім’ї

До предмета правового регулювання сімейного права належать

• відносини між подружжям щодо порядку та умов укладення шлюбу

• особисті та майнові відносин між подружжям

• відносини щодо порядку та умов припинення шлюбу

• відносини між батьками та дітьми, іншими родичами

• відносини усиновлення, опіки та піклування та інше

Основні джерела сімейного права України

Конституція України

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей. Сімейний кодекс України, прийнятий Верховною Радою 10 січня 2002 року, набрав чинності 1 січня 2004 року Предмет та метод права — це зміст, головна суть галузі права, і кожна галузь права специфічна, а тому не терпить мішанини з іншими галузями права. Безумовно, чистих явищ в природі не існує, а тому якщо деякі юристи говорять, що коли в сімейному праві не вистачає якої-небудь норми, то її можна «позичити» (взяти напрокат) з іншої галузі права, то таке твердження абсолютно невірне. У таких випадках справу треба вирішувати по аналогії закону, а кордони між галузями права повинні бути на замку. З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що предметом сімейного права є сукупність норм, які регулюють особисті немайнові та випливаючі з них майнові відносини людей, що виникають на ґрунті шлюбу та сім'ї. Визначивши предмет сімейного права, можна зробити висновок, що сімейно-шлюбні відносини не можуть перебувати поза сферою регулювання права.