29. Понятия и источники административного права.

Адміністративне право займає особливе місце в механізмі правового регулювання, оскільки виступає необхідним і важливим інструментом управління соціальними процесами у суспільстві. Йому притаманні від­повідні межі правового регулювання — діяльність органів державної виконавчої влади всіх рангів, суспільні відносини управлінського харак­теру, що складаються у цій сфері, внутрішня організаційна діяльність інших державних органів, яка пов'язана з функціями управління, а та­кож зовнішньоорганізаційні відносини недержавних організацій, уста­нов і підприємств.

Назва предмета походить від латинського слова «administrare», що означає управляти, керувати.

Отже, адміністративне право пов'язане з державним управлінням (державною виконавчою владою), однією з са­мостійних форм державної діяльності. Інакше кажучи, адміністративне право — це управлінське право, яке відрізняється від інших галузей права специфікою предмета, методом правового регулювання, систе­мою нормативного матеріалу.

Адміністративне право – це сукупність правових норм, які покликані регулювати в інтересах громадян і держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої діяльності органів державної влади всіх рівнів, у сфері внутрішньо-організаційної діяльності інших державних органів, а також у сфері зовнішньо-організаційної діяльності недержавних організацій, установ і підприємств. Адміністративне право являє собою окрему галузь правової системи України та характеризується у першу чергу тим, що виступає регулятором особливої групи суспільних відносин, які складаються у сфері державного управління. Таким чином можна встановити, що предметом адміністративного права є сфера дер­жавного управління. Іншими словами, адміністративне право регулює суспільні відносини в сфері державного управління

Предмет адміністративного права охоплює широке коло суспільних відносин, які виникають у зв'язку з реалізацією функцій управління в процесі діяльності органів виконавчої влади.

Предметом регулювання адміністративного права є суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення управлінської діяльності в державі, тобто державного управління. Поряд з предметом адміністративного права важливе значення має метод правового регулювання, який характеризує становище сторін в даних правовідносинах. Він пов'язаний із встановленням і забезпечен­ням прав і обов'язків сторін.

Метод адміністративно-правового регулювання – це органічна система прийомів і способів безперервного правового впливу на поведінку учасників адміністративних відносин та на характер взаємозв’язків між ними.

30. Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність виступає одним із видів юридичної відповідальності. Під адміністративною відповідальністю слід ро­зуміти застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм ха­рактером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність. Адміністративна відповідальність установлюється законами й підзаконними актами чи їхніми норма­ми про адміністративні правопорушення. У цих ак­тах визначаються склади адміністративних правопо­рушень і санкції, а в деяких випадках — і порядок їх застосування. В основі адміністративної відповідальності лежить адміністративне правопорушення. Суб'єктами адміністративної відповідальності ви­ступають як фізичні особи, так і колективні утво­рення. Особливість адміністративної відповідальності полягає в тому, що адміністративні стягнення накладаються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади і посадовими особами чи суддями; Між суб'єктом адміністративного правопорушення та особою, яка накладає адміністративне стягнен­ня, відсутні службові стосунки. За цією ознакою ад­міністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної, для якої наявність таких взаємин є необхідною умовою. Адміністративне стягнення згідно з чинним законодавством діє протягом року з моменту його застосування. Заходи адміністративної відповідальності застосо­вуються відповідно до законодавства, що регламен­тує провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення. Адміністративна відповідальність має особливості, що вирізняють її з-поміж інших видів відповідальності. Причому основна особливість — це те, що необхідною підставою для її застосування є наявність адміністративного правопорушення, а заходом впливу має бути адміністративне стяг­нення. У Конституції України вказується, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

31. Адміністративні стягнення: поняття і види Адміністративне стягнення - захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Адміністративне стягнення зазвичай знаходить свій прояв у моральному чи матеріальному впливі на правопорушника. Окремі види стягнень можуть одночасно поєднувати в собі моральне засудження, матеріальний вплив і тимчасове обмеження прав правопорушника. Зокрема, такі наслідки наступають за адміністративного арешту, позбавлення спеціальних прав і виправних робіт. Загалом, усі стягнення, будучи пов'язаними між собою, утворюють єдину систему, що базується на підставах і меті їх застосування, можливості їх взаємозаміни. У цьому процесі основним чинником є мета, передбачувана стягненням. Мету стягнення складають: покарання правопорушника, припинення протиправного вчинку, відновлення порушених правовідносин, виправлення правопорушника та попередження можливих із його боку нових проступків, а також відшкодування завданих проступком збитків. Види адміністративних стягнень закріплено в Кодексі України про адміністративні правопорушення (статті 23-32). До них законодавець відносить такі види: попередження; штраф; сплатне вилучення або конфіскація предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація грошей, одержаних завдяки вчиненню адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, полювання); виправні роботи; адміністративний арешт. Законодавством України може бути передбачено адміністративне видворення за межі держави іноземних громадян та осіб без громадянства за вчинки, що грубо порушують громадський порядок. Слід зазначити, що сплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись і як основні, і як додаткові адміністративні стягнення. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено або основне, або основне й додаткове стягнення. Попередження є заходом виховного характеру, що засвідчує офіційну негативну оцінку поведінки правопорушника з боку державного органу (посадової особи) про недопущення скоєння протиправних дій. Цей вид стягнення застосовується за незначні правопорушення. Виноситься попередження в письмовій формі. Штраф передбачено як вид стягнення за будь-яке скоєне адміністративне правопорушення. Цей вид стягнення впливає на матеріальне становище правопорушника. У деяких випадках передбачається накладення штрафу на правопорушника на місці скоєння адміністративного правопорушення (приміром, за порушення Правил дорожнього руху). Сплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовому вилученні предмета з подальшою реалізацією та поверненні суми колишньому власникові з утриманням суми, що була пов'язана з затратами реалізації вилученого предмета (наприклад, вилучення мисливської рушниці та боєкомплекту до неї). Конфіскація предмета, що став безпосереднім засобом скоєння чи об'єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета на користь держави. Конфіскації підлягає тільки той предмет, що перебуває в особистій власності правопорушника, якщо інше не передбачене законодавством держави. Зокрема, предмети контрабанди підлягають конфіскації незалежно від того, кому вони належать. Позбавлення спеціального права застосовується на термін до трьох років. У цьому виді стягнення є деякі винятки. Воно не може застосовуватись до осіб з огляду на їхню інвалідність, хіба що в разі керування транспортним засобом у стані сп'яніння; сюди ж належить і позбавлення права полювання, якщо для особи таке полювання є основним джерелом існування. Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців із відбуванням їх за основним місцем роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до 20% її заробітку в доход держави. Таке стягнення накладається тільки судами. Адміністративний арешт встановлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі адміністративні правопорушення на строк до 15 діб і накладається виключно судами (суддями). Адміністративний арешт не може бути застосований до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 12 років, до осіб, які не досягли 18-річного віку, до інвалідів І та II груп. Законодавець передбачає також особливі заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх. За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі заходи впливу: - зобов'язання публічно чи в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; - застереження; - догана чи сувора догана; - передача неповнолітнього під нагляд батькам чи особам, які їх заступають, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективові за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання. Наявність у системі адміністративних стягнень різних за характером і ступенем тяжкості санкцій дає можливість зважити на суспільну небезпеку правопорушення та особу правопорушника.

32. Государственная служба на Украине: сущность и принципы Государственная реформа, включающая в себя и административную реформу, проводимая сегодня в Украине направлена, прежде всего, на создание государственного механизма, способного эффективно решать задачи и функции, стоящие перед современным демократическим правовым государством. Ключевое место в процессе реформирования системы государственного управления принадлежит институту государственной службы, который продолжает и завершает организационное оформление государственного механизма, а главное – делает этот механизм способным практически решать любые вопросы сферы государственного управления. [1] С принятием Закона Украины “О государственной службе” , не имеющего аналогов в отечественной правотворческой практике, создана национальная система государственной службы. В законе легализированы ключевые понятия, относящиеся к институту государственной службы, такие как “государственная служба” , “должность” , определены основные принципы, на которых строится государственная служба в Украине. На основании Конституции Украины и Закона Украины “О государственной службе” принято большое количество нормативно-правовых актов, регулирующих общественные отношения в сфере государственной службы. На сегодняшний день встает задача по дальнейшему повышению эффективности функционирования государственного аппарата, обеспечения профессионализма государственных служащих. Несомненно, что дальнейшее развитие института государственной службы должно основываться на накопленном за последние годы опыте правового регулирования и функционирования государственной службы, теоретического его осмысления, разрешения ряда возникших проблемных вопросов. Это и обуславливает актуальность данной работы, в которой сделана попытка раскрыть основные понятия и принципы организации и функционирования государственной службы в Украине. Государственная служба органически связана с государством, его ролью и местом в жизни общества. В деятельности государственных служащих реализуются задачи и функции государства, поскольку каждая должность — это круг служебных полномочий, которые составляют часть компетенции соответствующего органа, она неотрывно связана с его структурой и в то же время имеет целью организацию личного состава государственного органа или его аппарата — государственных служащих. Таким образом, если государственную службу рассматривать с учетом места, которое она занимает в государственной организации, то она начинается там, где устанавливается должность. Установление должностей завершает организацию государственных органов и их аппарата.