45. Захист права власності

Захист права власності здійснюється всією право­вою системою держави. Чинне законодавство визна­чає основні способи захисту права власності, до яких належать такі: відшкодування збитків, учинених порушенням права власності; усунення порушень права власності, що не пов'язані з утратою володіння; витребування майна з чужого незаконного воло­діння. Держава покликана забезпечувати всім власни­кам рівні умови захисту права власності, що здій­снюється в позовному порядку судом, арбітражним судом, третейським судом, а у випадках, передбаче­них законодавством, — також товариськими суда­ми, професійними спілками та іншими громадськи­ми об'єднаннями Для захисту права власності застосовуються май­ново-правові та зобов'язально-правові позови. До майново-правових відносять: віндикаційний позов, тобто витребування майна; негаторний позов, тобто повернення або відшко­дування всіх доходів, що були або могли бути здобуті за час незаконного володіння майном. Що ж до зобов'язально-правових способів захисту права власності, то вони, здебільшого, засновані на договорах, але можуть бути пов'язані і з позадого­вірними зобов'язаннями. До них відносять позови: про відшкодування збитків; про повернення речей, відданих у користування за договором, і т. ін. Власник не може бути позбавлений права влас­ності на його майно, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Зокрема, власник може бу­ти позбавлений права власності в таких випадках: у разі звернення стягнення на майно власниказа зобов'язаннями, передбаченими законодав­ством; у разі настання надзвичайних обставин (стихій­ного лиха, епідемій, епізоотій, аварій тощо) за рішенням органів державної влади в інтересах суспільства у власника може бути вилучено майно в порядку і за умов, установлених зако­нодавством України з виплатою його вартості; в інших випадках, передбачених чинним зако­нодавством України, майно може бути вилучене у власника за рішенням чи вироком суду як санкція за вчинення право­порушення. Якщо право власності примусово припинене зако­нодавчим актом України, держава відшкодовує власникові завдані збитки в повному обсязі відповід­но до реальної вартості майна на момент припинен­ня права власності, в тому числі нестримані доходи. Власник може вимагати усунення будь-яких по­рушень його права і повернення його майна з чужого незаконного володіння протягом трирічної позовної давності.

46. Поняття, та види правочинів у цивільному праві.

Правочини – це дії осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків

Ознаки правочинів

1) правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату

2. правочини завжди є діями суб'єкта цивільних відносин

3) правочини завжди є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин

4) воля у правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків

5) правочини опосередковують динаміку цивільних правовідносин між різними суб'єктами цивільного права. Класифікація правочинів

Критерії класифікації Види правочинів

Залежно від кількості сторін – односторонні, - двосторонні, - багатосторонні

Залежно від необхідності однієї сторони здійснити оплату іншій - - оплатні, - безоплатні

Залежно від визначення моменту припинення правочинів - - консенсуальні- реальні

Залежно від визначення моменту припинення правочинів - - строкові- безстрокові

47. Понятие и основания возникновения обязательств. Выполнение долга должником зависит от его воли. Формой воздействия на недобросовестного должника является применение санкций обязательства. Принудительные меры, которые охраняют обязательство на случай его нарушения, называются санкцией в обязательстве. Законодательство предусматривает различные санкции: изъятие индивидуально-определенной вещи у должника и передача ее кредитору, возмещение убытков, взыскание неустойки, пени. Непосредственным способом приведения в действие санкции, обеспечивающим выполнение, является гражданский иск в суд или арбитражный суд. Договор является главным основанием возникновения обязательно-правовых отношений (обязательств), который устанавливает определенные субъективные права и субъективные обязанности для сторон, его заключивших. Договоры – это двусторонние или многосторонние соглашения. Предметом договора всегда является определенное действие, но это действие должно быть правомерным. Для возникновения договора необходимы условия действительности договора:

а) законность действий;

б) волеизъявление сторон;

в) соблюдение установленной законом формы договора;

г) правоспособность и дееспособность сторон.

Все условия договора – существенные, обычные, случайные – после заключения договора становятся обязательными, и стороны должны их придерживаться.

48. Способы обеспечения исполнения обязательств. Выполнение долга должником зависит от его воли. Формой воздействия на недобросовестного должника является применение санкций обязательства. Принудительные меры, которые охраняют обязательство на случай его нарушения, называются санкцией в обязательстве. Законодательство предусматривает различные санкции: изъятие индивидуально-определенной вещи у должника и передача ее кредитору, возмещение убытков, взыскание неустойки, пени.

1. Способы, обеспечения обязательств (ст. 329.1): Исполнение обязательств может обеспечиваться неустойкой, залогом, удержанием имущества должника, поручительством, банковской гарантией, задатком и другими способами, предусмотренными законом или договором. 2. Неустойка (штраф, пеня) (ст. 330.1): Неустойкой (штрафом, пеней) признается определенная законом или договором денежная сумма, которую должник обязан уплатить кредитору в случае неисполнения или ненадлежащего исполнения обязательства, в частности в случае просрочки исполнения. Кредитор не обязан доказывать причинение ему убытков.

Законная неустойка (определённая законом независимо от соглашения сторон: размер её может быть увеличен соглашением сторон, если закон этого не запрещает.

Договорная: определяется договором. В зависимости от соотношения права на взыскание неустойки с правом на возмещение убытков (ст. 394): - зачётная (возмещение убытков в части, не покрываемой неустойкой; - штрафная – убытки взыскиваются в полной сумме сверх неустойки; - альтернативная – по выбору кредитора взыскивается либо неустойка, либо убытки; - исключительная – взыскивается только неустойка. 3. Удержание – способ обеспечения исполнения обязательства, при котором кредитор, у которого находится вещь, подлежащая передаче должнику либо лицу, указанному должником, вправе в случае неисполнения должником в срок обязательства по оплате этой вещи или возмещению кредитору связанных с нею издержек и других убытков удерживать ее до тех пор, пока соответствующее обязательство не будет исполнено: - удержанием вещи могут обеспечиваться также исполнение других обязательств, сели договором не установлено иное; - требования кредитора, удерживающего вещь, удовлетворяются из ее стоимости в объеме и порядке, предусмотренных для удовлетворения требований, обеспеченных залогом. 4. Задаток способ обеспечения исполнения обязательства, при котором денежная сумма, признаваемая задатком, выдаваётся одной из договаривающихся сторон в счет причитающихся с нее по договору платежей другой стороне в доказательство заключения договора и в обеспечение его исполнения.