141. Комісійно-посередницькі операції банків.

Залежно від особливостей формування та розміщення ресурсів комерційного банку, його послуги можуть бути реалізовані у формі проведення трьох основних груп операцій: пасивних, активних та комісійно-посередницьких. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. У цьому випадку має місце не власне формування і розміщення ресурсів, а переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням або здійснення інших операцій, які не повязані безпосередньо з рухом грошей так звані збалансовані послуги. До складу цих опреацій належать: розрахункові, касові, валютні,трастові, консультаційні, гарантійні та деякі інші види банківської іяльності. Розрахункові опреації пов'язані із здійсненням внутрішніх та міжнароднихбезготівкових розрахунків за дорученням клієнтів шляхом перерахування коштів по рахунках у банку. Здійснюючи інкасові операції, комерційний банк за дорученням свогоклієнта на основі отриманих від нього грошових документів стягує коштиз боржників та зараховує їх на рахунок клієнта.

142. Формування і використання прибутку банку.

Прибуток у банківському бізнесі визначається так само, як і в будь-якому іншому – як частина грошового доходу банку, що залишається в його розпорядженні після покриття з доходу всіх поточних витрат, пов’язаних із забезпеченням його діяльності. Так як об’єктом банківської діяльності є гроші, то через банк проходять два типи вхідних і вихідних грошових потоків. Потоки І типу забезпечують формування пасивів і активів банку. Вхідними потоками тут є банкіські вклади, позички в інших банках… вихідними – надання кредитів, купівля цінних паперів. Потоки ІІ типу забезпечують формування доходів і витрат банку і прямо стосуються його прибутку. На цих потоках базується бізнесовий успіх банку – його прибуток. Вхідними є окремі види доходів. Вихідними є окремі види витрат.

Для управління цими потоками формується звіт про прибутки (збитки) банку. Даний звіт складається з двох колонок, перша – доходи, інша витрати. До доходів відносять – процентний, комісійний, торговельний дохід, дивіденди одержані та інші доходи. До витрат належать процентні, комісійні, загальні адміністративні витрати, витрати на персонал та інші витрати, витрати на формування резервів. Потім вираховується прибуток до оподаткування. Пізніше сплачується податок на прибуток та вираховується прибуток після оподаткування.

За рахунок прибутку банки виплачують дивіденди своїм акціонерам на рівні, що сприяє зростанню ринкової ціни та здійснюють інші витрати, які згідно з чинним законодавством не можуть буит віднесені на собівартість банківських послуг. Також отримані кошти можна розмістити у строкові депозити.

143. Банківські ризики та основи їх менеджменту.

Успішна діяльність банку в цілому значною мірою залежить від обраної концепції управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. Ризиками можна і потрібно свідомо управляти, керуючись такими правилами:

усі види ризиків взаємопов’язані;

рівень ризику постійно змінюється під впливом динамічного оточення;

ризики, на які наражаються банки, безпосередньо пов’язані з ризиками їх клієнтів;

банкіри повинні намагатися уникнути ризиків навіть більше, ніж інші підприємці, оскільки вони працюють не з власними, а з чужими грошима.

Процес управління ризиками складається з чотирьох етапів:

1) усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

2) оцінювання величини ризику;

3) мінімізація або обмеження ризиків шляхом застосування відповідних методів управління;

4) здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з використанням механізму зворотного зв’язку.

Щоб досягти успіхів у тій сфері діяльності, яка характеризується підвищеною ризиковістю, банкам необхідно створювати та розвивати системи управління ризиками. З їх допомогою керівництво банку зможе виявити, оцінити, локалізувати та проконтролювати той чи інший ризик.

Система управління ризиками складається з розглянутих далі елементів і підсистем:

управління активами і пасивами;реалізація кредитної політики;установлення нормативів і лімітів;

ціноутворення продуктів і послуг;управлінський облік та фінансовий аналіз;

вимоги до звітності та документообігу;інформаційно-аналітична служба;

розподіл повноважень у процесі прийняття рішень;моніторинг;аудит;служба безпеки.