49. Характеристика основних операцій на валютному ринку.

Валютні операції - це будь-які платежі, пов’язані з переміщенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку. Ці операції класифікуються за кількома критеріями:

1) за терміном здійснення платежу з купівлі продажу валюти: - касові операції (полягають у купівлі продажу валюти на умовах її поставки не пізніше 2-го робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим на момент її підписання); - строкові (операції полягають у купівлі продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує 2 робочі дні).

2) За мех-мом здійснення операції: - операції спот (передбачають поставку валюти на другий робочий день); - форвардні (це різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту, не прозорі для інших учасників); - ф’ючерсні (це теж різновид cтрокових оп-й, в яких два контрагенти зобов’язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди. Відмінності їх від форвардних операцій: вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем, а форма і умови контрактів чітко уніфіковані, прозорі дя інших учасників.); опціоннні (це операції за яки між уч-ками укладається особлива угода, що надає одному з них право (а не обов’язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом).

3) За цільовим призначенням: - операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрах-ми; - операції з метою страхування від валютн. ризиків; - операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції.

4) За формою здійснення: - безготівкові; - готівкові.

5) За масштабами операцій:- оптові; - роздрібні.

50. Сутність, призначення та види валютного курсу

Валютний курс(ВК) — це співідн., за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грош-ї одиниці однієї к-ни, що визначена в грош. одиницях іншої к-ни. Установлення курсу називається котируванням валют. ВК необхідний для:

- обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

- порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.

Вартісною основою ВК є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвіднош середніх рівнів нац цін на товари, послуги, інвестиції.

Розрізняють кон’юнктурні(пов’язані з коливанням ділової активності, політ. та військово-політ. обстановки, з чутками, здогадками та прогнозами.) та структурні(довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої нац. грош. одиниці у валютній ієрархії) чинники, які впл-ють на ВК.

51. Фіксований та плаваючий валютні курси, їх порівняльний аналіз та використання в монетарній практиці.

Сучасні типи режимів валютних курсів у світовій валютній системі включають фіксований та плаваючий режими. В умовах фіксованого режиму (fixed rate) валютний курс фіксується до однієї валюти або «кошика» валют. Плаваючі курси (floating rate) змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.

У сучасних умовах за фіксованого курсу центральний банк пі-дтримує валютний курс у визначених межах до однієї валюти або до «кошика» валют. Зміни співвідношення попиту та пропо-зиції іноземної валюти впливають на обсяг золотовалютних резервів країни, та відповідно й на грошову базу (корекція платіжного балансу здійснюється шляхом змін у рівні золотовалютних резервів). Режим вільного плавання передбачає встановлення валютних курсів тільки на підставі співвідношення попиту та пропозиції на іноземну валюту. У міру зміни цього співвідношення змінюється валютний курс, що сприяє автоматичному вирівнюванню платіжного балансу, і немає потреби витрачати золото-валютні резерви.

Плаваючий курс дає змогу нівелювати (певний час) зовнішній вплив та оперативно досягти рівноваги платіжного балансу, за-безпечити автономність монетарної політики, але не обмежує ін-фляцію. Режим «плавання» знімає з уряду відповідальність за ре-гулювання валютного курсу, але водночас не залишає можливос-ті підтримання окремих галузей національної економіки.

Між указаними режимами валютних курсів є й інші відмінно-сті. Зокрема, дестабілізуюча спекуляція валютою ймовірніша у випадку плаваючих, а не фіксованих валютних курсів. Плаваючі валютні курси послабляють «дисципліну» цін і посилюють ін-фляцію, а фіксований курс позбавлений цих вад. Водночас при дефіциті платіжного балансу найбільша свобода маневру зберігається за плаваючого курсу.