18. Основні критерії вибору організаційних структур управління інноваційною діяльністю.

Організаційна структура НДДКР— це сукупність наукових, конструкторських, проектних, технологічних та інформаційних підрозділів (лабораторій, відділів, секторів, груп), які здійснюють основну творчу діяльність, спрямовану на створення інтелектуального продукту — інновацій, а також виробничих, допоміжних і управлінських підрозділів, які забезпечують виконання планів НДДКР та реалізацію створених інновацій.

Одна з основних проблем управління інноваційною діяльністю у великих промислових фірмах полягає, з одного боку, в поєднанні рентабельного виробництва і поліпшення освоєння продукції, а з іншого — в активному проведенні НДДКР, підтримці науково-технічного наробку на перспективу, швидкому відновленні асортименту продукції, що випускається, і застосовуванні нових технологій.

Найважливіший критерій при виборі варіанта організаційної структури — мінімальна кількість ієрархічних рівнів, тобто організаційна структура має бути якомога плоскішою, що знижує витрати на управління, а прийняття рішень наближається до рівня, на якому виконується. Для успішної діяльності підрозділів НДДКР необхідна проста і досить гнучка організаційна структура, здатна реагувати на зміни середовища.

19. Специфіка захисту авторського права в Україні

Авторське право - це сукупність норм права, що регулюють правові відносини, пов'язані зі створенням і використанням певного інтелектуального продукту. Авторське право передбачає виключне право автора оригінальних наукових, літературних, художніх та інших творів розмножувати їх будь-якими методами і продавати.

Теоретичні передумови авторського права базуються на необхідності частки людства мати широкий доступ до всіх досягнень інтелектуальної творчої діяльності. У Загальній декларації прав людини прийнятій Генеральною Асамблеєю (ООН у 1943 р. авторські права віднесені то основних прав людини.

Реєстрація авторських прав - депонування (збереження) твору в Українському агентстві авторських та суміжних прав з фіксацією даних про автора, дати реєстрації твору і його назви, з метою забезпечення правого захисту автора. Це один з найнадійніших способів захисту авторських прав в Україні, який користується великим попитом.

Твір можна передавати на зберігання з вилученням певних частин, якщо це не завадить його ідентифікації. Це є додатковою гарантією збереження об'єкту авторського права.

Специфіка охорони об'єктів авторського права

Охорона авторського права не розповсюджується на зміст об'єктів, тільки на їх форму. Якщо ви написали книгу, виклавши в ній новий спосіб видобутку алмазів, авторське право не забороняє його використовувати. Якщо описаний спосіб буде відповідати умовам патентоспроможності, його можна буде зареєструвати, як винахід або корисну модель, і лише це захистить його від крадіжки. Однак форму викладу способу авторське право захистить.

По суті, авторське право захищає не ідею, а її матеріальне втілення, тобто у випадку архітектурного об'єкту, наприклад, буде охоронятися сама форма об'єкту, а не спосіб її втілення.

Слід також зазначити, що при реєстрації авторських прав в Україні не проводиться попередня експертиза схожих творів, а лише закріплюється дата реєстрації. У випадку виникнення спорів щодо права авторства на будь-який об'єкт авторського права виграє той, хто має більш ранню дату реєстрації авторських прав, якщо немає доказів більш раннього оприлюднення твору.

20. Внутрішнє регулювання та стимулювання інноваційної діяльності

Важливими засобами державного регулювання інноваційної діяльності - інструментами державної підтримки інноваційної діяльності мають бути:

 • національні науково-технічні програми;

 • державне замовлення в науково-технічній сфері;

 • державна науково-технічна експертиза:

 • бюджетне фінансування інноваційних процесів;

 • патентно-ліцензійна діяльність;

 • стандартизація та сертифікація продукції в науково-технічній сфері;

    Основою правового регулювання інноваційної діяльності є цивільне законодавство, що об'єднує законодавство про авторські суміжні права, патентне й інше, законодавство про інтелектуальну власність, закони про підприємництво та інноваційну діяльність. Правове регулювання інноваційної діяльності узгоджується з трудовим законодавством, законодавством про бюджетний процес, законодавством про постачання продукції для найважливіших державних потреб і законодавством про державну та комерційну таємницю.  

Нормативно-правова база інноваційної діяльності містить у

собі нормативні акти трьох рівнів:

-    законодавчі ( акти вищої сили: конституційні закони, укази Президента):    

-    підзаконні (урядові постанови, що включають і відомчі акти);

-    локальні (акти індивідуального характеру, різноманітні цивільно-правові договори та адміністративні акти учасників інноваційної діяльності).                                                                                      

    Центральне місце в правовому регулюванні інноваційної діяльності посідають правові аспекти охорони інтелектуально; власності під якими розуміється сукупність авторських і інших прав па результати цієї діяльності, що охороняються законодавчими актами держави. Матеріально-речовинну основу інтелектуальної власності становить інтелектуальний продукт як результат творчих зусиль його творців , що виступає в різноманітних формах:

-    наукові відкриття і винаходи;

-    результати НДДКР, технологічних і проектних робіт;

-    зразки пової продукції, нової техніки і матеріалів, отримані процесі НДДКР, а також оригінальні науково-виробничі послуги;

-    оригінальні консалтингові послуги наукового, технічного, економічного, управлінського характеру.

Стимулювання інноваційної діяльності - це процес впливу на людей з метою досягнення загальних цілей підприємства. До загальних цілей підприємства можна віднести: конкурентне чи технологічне лідерство підприємства, утримання ринкових пози цій, виробництво нової продукції і задоволення попиту споживачів та ін. Форми і методи стимулювання інноваційної діяльно стіна підприємстві можна поділити на три групи:

    1 група - прямі економічні стимули: оплата праці, премії за раціоналізацію, участь у прибутках, оплата за підготовку та перепідготовку кадрів;

    2 група - непрямі економічні стимули: доплата за стаж, пільгові послуги;

    3 група - негрошові стимули: сприяння ініціативі, творчому характерові праці.