- •40. Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській думці. М. Левицький.
- •41. Економічні погляди м. Туган-Барановського
- •42. Теорія економічної кон'юнктури є. Слуцького.
- •43. Основні тенденції розвитку світової економіки в кінці 19 на початку 20 ст. Монополізація економіки та її форми
- •44. Маржиналістська революція та її сутність. Австрійська школа граничної корисності. (к. Менгер, є. Бьом-Баверк).
- •45. Промислове зростання у Німеччині на межі 19-20 ст.
- •46. Історичні школа політекономії у Німеччині.
- •47. Причини та фактори зростання американської економіки у др.. Половині 19 ст.
- •48. Американська школа маржиналізму Дж. К. Кларк.
- •50. Формування неокласичної традиції в політичній економії. Кембрідзька школа. А. Маршалл.
- •51. Франція на рубежі XIX - XX ст. Сповільнення темпів розвитку
- •52. Економічні наслідки Першої світової війни
- •53. Еволюція неокласичної теорії на початку 20 ст. Теорія монополії та конкуренції . Дж. Робінсон, е. Чемберлін, й. Шумпетер. Вчення й. Шумпетера :теорія ефективної
- •54. Зародження інституцональної теорії с сша
- •55. Політика "воєнного комунізму" Україна в період неПу особливості, наслідки і значення.
- •56. Індустріалізація в Україні за радянські часи: причини, хід реалізації , наслідки.
- •58. Теоретична система і эк. Програма Кейнса.
- •59. Неокейнсіанських теорій зростання є. Домара і р. Харрода
43. Основні тенденції розвитку світової економіки в кінці 19 на початку 20 ст. Монополізація економіки та її форми
Сучасна західна ек-на теорія хар-ся неоднорідні-стю, наявністю багатьох напрямків, шкіл, течій. Така різноманітність є наслідком розбіжностей у визначенні предмета досл-ня й теоретичного трактування ек-них явищ, методу вивчення, з'я-сування основних способів впливу на соц-но-ек-ні процеси та ролі держави у їх здійсненні. У сучасній ек-ній теорії видокремлюють 3 основні напрямки: неокласичний, кейнсіанство та інституціонально-соц-ий.
Основа неокласичного напрямку - принцип нев-тручання держави в ек-ку. Прихильники цього на-прямку вважають, що вільна ринкова ек-ка («дос-коналий» ринок) без будь-якого зовнішнього втручання досягає ефективної алокації ресурсів. Можливість вільного вступу в обмінні відносини забезпечує досягнення на ринку стану рівноваги, тобто такої ситуації, коли за існуючих у кожний конкретний момент цін величина попиту на кож-ний із створюваних в ек-ці товарів = величині йо-го пропозиції. Ця рівновага хар-ся тим, що жоден з агентів уже не може виграти в рез-ті нових об-мінних операцій (на конкурентному ринку в пов-ній мірі реалізується потенціал відносин вільного обміну і кінцева ринкова рівновага є ефективною) Втручання ж держави у відносини, що формують-ся на засаді вільної ринкової взаємодії ек-них су-б'єктів, може спричинити порушення рівноваги, зниження ек-ної ефективності. Тому неокласики виступають за свободу приватного під-тва, рин-кових сил. Об'єктом досл-ня - ринок, ринкова ек-ка (її статична модель, яка розглядається на рівні взаємодії окремих спож-чів та фірм. У нео-класичній моделі передбачається, що індивіди поводять себе раціонально і прагнуть максимі-зації власного добробуту, а метою фірм є мак-симізація прибутку, причому і фірми, і індивіди можуть без будь-яких перешкод вступати 1-н з 1-м у різні ек-ні відносини. Фундаментальною ос-новою неокласичного напрямку є теорія гранич-ної кор-сті та граничної прод-сті, їхніми авторами створено солідний математичний інструментарій, який з успіхом використовується для к-ного ана-лізу ек-них явищ. У цей же час зароджується інституціоналізм, прихильники якого в основу досл-ня беруть позаек-ні фактори.
44. Маржиналістська революція та її сутність. Австрійська школа граничної корисності. (к. Менгер, є. Бьом-Баверк).
Засновник цієї школи і незаперечний її лідер К. Менгер. Центральне місце в концепціях австрійської школи посідає так звана теорія «граничної корисності». Прийняті в політекономії категорії «товар» і «вартість» були замінені поняттями «благо» і «цінність». К. Менгер і його соратники заперечували, що вартість є втіленням суспільно необхідної праці, а праця — її єдиним джерелом. За К. Менгером, вартість виникає внаслідок взаємозв'язку між потребою людини й економічними благами, що можуть її задовольнити. Пропозиція таких товарів завжди буває більшою або меншою, отже, задоволення буде збільшуватися або зменшуватися відповідно до збільшення або зменшення пропозиції. К. Менгер першим виклав теорію граничної корисності у певній логічній послідовності, маючи на меті встановити залежність корисності від винятковості предметів споживання. За вихідний пункт дослідження він брав людські потреби. На його думку, за існуючої обмеженості ресурсів перед індивідуумом завжди постає проблема, як найліпше розподілити власні кошти для задоволення власних потреб. Він був першим із представників австрійської школи, хто сформулював принцип спадної корисності. Менгер абстрагувався від того факту, що суб'єктивна оцінка того самого товару різними людьми є різною. Цінність, на його думку, — це міркування суб'єктів господарювання про значення для них тих благ, які є в їхньому розпорядженні, і тому поза їхньою свідомістю вона не існує. Розвиваючи тезу про залежність цінності блага від його винятковості, Менгер робить висновок, що вона визначається розмірами пропозиції. У своїй теорії Менгер дотримувався поглядів, що колишні витрати не впливають на вартість, він запевняв, що «вартість ураховує витрати», але не визначається ними. У його аналізі витрати визначаються передовсім граничним продуктом, а вартість останнього залежить від міри необхідності його для життєдіяльності людини.
Найвідоміший представник австрійської школи Е. Бем-Баверк. Основою цінності у Бем-Баверка є корисність блага. Він розрізняв два види корисності: просту (абстрактну) і кваліфіковану (конкретну). Процес утворення цінності Бем-Баверк поділяв на два етапи. Перший він зв'язував з утворенням суб'єктивної цінності, під якою він розумів індивідуальну оцінку блага суб'єктом. Вона залежала від того, яку роль благо відігравало в задоволенні його потреб. Якщо корисність абстрактна, то благо не отримує оцінки і його суб'єктивна цінність дорівнює нулю. Другий етап в утворенні цінності блага Бем-Баверк зв'язував із «об'єктивною» цінністю, яка, на його думку, формується на ринку в процесі стихійного виявлення попиту і пропозиції. Через bhp3bm~b`mm суб'єктивних оцінок створюється якась нова «середня» цінність, що її можна розглядати як об'єктивну. За Бем-Баверком, праця — це «благо майбутнього», бо вона створює продукт тільки через певний час, а внаслідок цього робітник стає власником «майбутнього часу». Підприємець, наймаючи робітника, дає останньому «теперішнє благо» у вигляді заробітної плати. Бем-Баверк запропонував теорію, згідно з якою капітал або засоби виробництва є результатом обхідних (непрямих) методів у виробництві, які неминуче стають причиною того, що споживання переноситься на майбутнє. Таким чином можна назвати три найхарактерніші методологічні особливості австрійської школи: по-перше, ідеалістичне відображення економічних процесів і явищ; по-друге, використання в якості головного об'єкта дослідження, не суспільного виробництва, а індивідуального господарства; по-третє, визнання примату споживання над виробництвом.