13. Система суб’єктів адміністративного права. Проблеми класифікації суб’єктів адміністративного права

Адміністративне право наділяє правосуб’єктністю велике коло учасників соціальних зв’язків, про що свідчить велика кількість управлінських відносин у суспільстві, а система суб’єктів адміністративного права складніша, ніж системи суб’єктів будь-якої іншої галузі права.

Суб’єктами адміністративного права є й органи державної виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апарату, і органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, і адміністрація підприємств, установ, організацій, і виконавчо-розпорядчі структури органів місцевого самоврядування.

Суб’єктами адміністративного права треба визнати і структурні частини підприємств, установ, організацій, такі, як, наприклад, факультет, цех, відділення в лікарні тощо. Суб’єктами адміністративного права є громадяни, особи без громадянства, іноземні громадяни. Причому, правове становище суб’єктів одного рівня неоднакове. Якщо проаналізувати адміністративну правосуб’єктність громадян, то виявиться, що вона має різницю залежно від статі, віку, стану здоров’я (не всі можуть призиватися на військову службу, вступати у навчальні заклади тощо).

Суб’єктів адміністративного права можна поділити залежно від належності до державних структур (державні організації та їх представники і недержавні організації та їх представники); на суб’єктів колективних та індивідуальних; фізичних та юридичних осіб тощо.

До основних носіїв суб’єктивних прав і обов’язків у сфері державного управління взагалі і виконавчої влади зокрема треба віднести:

1) Президента України;

2) органи державної виконавчої влади;

3) державних службовців, як суб’єктів, у діяльності яких об’єктиві-зуються повноваження державних органів управління;

4) громадян України, іноземців, осіб без громадянства;

5) органи місцевого самоврядування;

6) об’єднання громадян;

7) суб’єктів підприємницької діяльності

Важливе місце займає питання розподілу на види (класифікація) суб’єктів адміністративної відповідальності. Воно має не тільки теоретичне, але і велике практичне значення. По-перше, для індивідуалізації покарання, а по-друге, для полегшення роботи правозастосувальних органів.

1. Фізичні особи:

а) громадяни України;

б) іноземні громадяни (піддані), біпатриди, особи без громадянства.

2. Організації:

а) юридичні особи:

а.1) комерційні організації:

а.1.1) господарські товариства і суспільства;

а.1.2) виробничі кооперативи;

а.1.3) приватні підприємства;

а.2) некомерційні організації:

а.2.1) споживчі кооперативи;

а.2.2) суспільні чи релігійні організації (об’єднання), які фінансуються власником-засновником;

а.2.3) благодійні й інші фонди;

а.2.4) інші форми юридичних осіб, передбачені законодавством;

б) організації, які не є юридичними особами.

Дана класифікація, на наш погляд, відбиває сучасні соціальні відносини, в якої можливе втручання адміністративно-деліктних норм. У ній добре просліджується розходження між організаціями (колективними суб’єктами відповідальності). Для фізичних осіб більш підходить наступна класифікація:

1) загальний суб’єкт;

2) спеціальний суб’єкт;

3) особливий суб’єкт.