21. Здобутки матеріальної та духовної культури Галицько-Волинської Русі.

Закономірним політичним і культурним спадкоємцем Київської держави, послабленої і спустошеної внаслідок золотоординської навали, стала Галицько-Волинська Русь, що утворилася в результаті об'єднання Галичини та Волині у 1199 р. князем Романом. Найбільшої могутності вона досягла у 30-60-ті роки XIII ст. за часів правління князя Данила Галицького. Завдяки об'єднанню етнічно спільних українських земель у нове державне утворення саме тут створились сприятливі умови для становлення й подальшого розвою національної культури. Важливими осередками духовної культури Галицько-Волинської Русі були міста Галич, Луцьк, Звенигород, Володимир-Волинський, Перемишль, Холм і, особливо, Львів. Міста Галицько-Волинської Русі стали значними центрами літописання. Найвизначнішою пам'яткою літератури даного періоду є Галицько-Волинський літопис (кінець XIII ст.), у якому відображені події політичного і культурного життя Галицько-Волинської Русі від 1201 до 1291 року. Літопис складався при дворі Данила Галицького, а згодом його племінника Володимира Васильковича. Одним із авторів першої частини літопису вважають княжого печатника Кирила. До пам'яток писемності Галицько-Волинської Русі XII-XIVст. належать Христинопільський апостол, Бучацьке, Галицьке, Холмське Євангелія, переписані ченцем Васильком при дворі Лева Даниловича. У Галичі працював «мудрий книжник» Тимофій. Центрами переписування книг були Онуфріївський та Святоюрський монастирі у Львові. Архітектурною домінантою багатьох давньоруських міст, як і міст середньовічної Європи, були замки і храми. Дерев'яні храми вирізнялися простотою композиції, не мали зовні пишних прикрас. На жаль, архітектурних пам'яток періоду Галицько-Волинського князівства збереглося небагато. З монументальних будівель Львова можна назвати Миколаївську хрестовокупольну церкву, П'ятницьку церкву, згодом перебудовану, а також костьол Хрестителя. Поряд з культовою архітектурою у Галицько-Волинській Русі розвивалось і будівництво оборонних споруд. До наших днів збереглися залишки башт, стін, які були їх складовою частиною. Споруджувались і фортеці. Одна з найдавніших — Кременець¬ка. Яскравим зразком скульптури Галицько-Волинської Русі є шиферний рельєф ХІЇІ ст., який зображає св. Дмитрія. Нині він зберігається у Кам'янець-Подільському музеї. Найхарактернішою скульптурною пам'яткою Галицько-Волин¬ської Русі є оздоблення пишного романського порталу церкви св.Пантелеймона в Галичі. Вирізнялось пишністю і скульптурне оздоблення собору в Холмі, проте до наших часів воно не збереглося. Яскраву сторінку у розвитку мистецтва західноукраїнських земель становить історія малярства. Своєрідним видом малярського мистецтва було прикрашання рукописних книг мініатюрами. Високий рівень мистецтва мініатюри засвідчує оздоблення Добрилового Євангелія (1164), Галиць¬кого Євангелія (початок XIII ст.). Видатними пам'ятками образотворчого мистецтва XIV ст. є ікони «Юрій Змієборець» зі с. Станилі поблизу Дрогобича та «Архангел Михаїл в діяннях», створена у селі Сторонна. Для них характерні пластичність форм, відчуття простору, багата кольорова гама.Освіта і письменство Галицько-Волинська Русь зберегла і розвинула ті традиції освіти і письменства, які склались у період розквіту Київської Русі. Високий рівень освіти на західноукраїнських землях засвідчує те, що тут було поширене знання іноземних мов. Високий рівень освіти у Галицько-Волинській Русі засвідчу¬ють грамоти, що вийшли з князівської канцелярії. Поширенню освіти на руських землях, сприяв розвиток шкі¬льництва, започаткований Володимиром Великим. Ще з XI ст. існували церковно-парафіяльні школи на Волині — у Луцьку, Холмі, Овручі. Культура Галицько-Волинської Русі мала великий вплив на подальший культрурний розвиток України.