- •Посібник до вивчення курсу «Медико-соціальна і психологічна реабілітація хворих та інвалідів»
- •1. Визначення психологічної реабілітації
- •2. Внутрішня картина хвороби при соматичних хворобах та анатомічних дефектах
- •2.1. Стать
- •2.3. Професія
- •2.4. Особливості темпераменту
- •2.5. Особливості характеру
- •2.6. Характерні риси особистості
- •3. Типи психологічного реагування на хворобу
- •4. Корекція психологічних розладів
- •5. Розробка та реалізація психологічного аспекту індивідуальної програми реабілітації інваліда (іпр)
- •Список рекомендованої літератури
ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ |
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ, ПСИХОДІАГНОСТИКИ ТА ПСИХОТЕРАПІЇ |
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 6.010100 Дефектологія |
КУРС 4 |
НАЗВА ДИСЦИПЛІНИ Медико-соціальна і психологічна реабілітація хворих та інвалідів |
ПРІЗВИЩЕ ВИКЛАДАЧА Черненко М.І. |
ВИД МАТЕРІАЛУ |
ОБСЯГ МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ (уМБ) |
П.І.Б. ТА ПОСАДА ОСОБИ, ЩО РОЗМІЩУЄ МАТЕРІАЛИ |
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара
90-річчю ДНУ присвячується
І.Ф.Аршава, М.І.Черненко, В.В.Корнієнко
ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ
«Медико-соціальна і психологічна реабілітація хворих та інвалідів»
Дніпропетровськ
РВВ ДНУ
2008
УДК
ББК
П 61
Рецензенти: канд. психол. наук, доц. І.Г. Батраченко
канд. мед. наук, доц. С.І. Соколовський
П 61 Аршава І.Ф. Посібник до вивчення курсу «Медико-соціальна і психологічна реабілітація хворих та інвалідів» [текст] / І.Ф. Аршава, М.І.Черненко, В.В.Корнієнко. – Д.: РВВ ДНУ, 2008. – 24 с.
Описані питання психологічної реабілітації хворих та інвалідів.
Призначений для студентів-психологів та студентів-дефектологів ДНУ
Темплан 2008, поз 114
Навчальне видання
Ірина Федорівна Аршава
Микола Іларіонович Черненко
Вікторія Володимирівна Корнієнко
Посібник до вивчення курсу «Медико-соціальна і психологічна реабілітація хворих та інвалідів»
Редактор А.Я. Пащенко
Техредактор Л.П. Замятіна
Коректор
__________________________________________________________________
Підписано до друку 2008. Формат 60 * 80 / 16. Папір друкарський. Друк плоский. Ум. друк. а. Ум. фарбовідбит.
Обл.-вид. арк. Тираж 100 пр. Зам.№
__________________________________________________________________
РВВ ДНУ, просп. Гагаріна 72, м. Дніпропетровськ, 49010.
Друкарня ДНУ, вул. Наукова, 5, м. Дніпропетровськ, 49050
© Аршава І.Ф., Черненко М.І.,
Корнієнко В.В., 2008
ВСТУП
Медична (клінічна) психологія – це наука, що вивчає психологічні особливості хворої людини, психологічні аспекти гігієни, профілактики, діагностики, лікування, експертизи та реабілітації хворих, взаємовідносини між лікарем і хворим тощо. В.Д. Менделевич розрізняє розділи медичної психології: психологія хворого, психологія лікувального впливу, норма і патологія психічної діяльності, патопсихологія, психологія індивідуальних розрізнень, вікова клінічна психологія, сімейна клінічна психологія, психологія девіантної поведінки, психологічне консультування, психокорекція і психотерапія, неврозологія та психосоматична медицина.
Останнім часом суттєво збільшилася кількість хворих на невротичні розлади з проявами психовегетативних порушень. Останні нерідко можуть спричинити розвиток соматичних захворювань (гіпертонії, виразкової хвороби шлунку тощо). У зв’язку з цим уже організовані й продовжують створюватися психосоматичні відділення, у яких лікарі працюють разом із медичними психологами.
Дослідження багатьох учених показали, що на сьогоднішній день майже немає захворювань та анатомічних дефектів, які б не супроводжувались тими або іншими психологічними розладами, а тому останні повинні враховуватися під час реабілітації хворих та інвалідів.
Згідно з висновками експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, реабілітація – це система медичних, психологічних, педагогічних і соціально-економічних заходів, направлених на усунення та можливу компенсацію обмежень життєдіяльності, викликаних порушеннями здоров’я зі стійкими розладами функцій організму.
Реабілітація має основну мету: відновлення соціального статусу хворої людини, у тому числі й інваліда, досягнення нею матеріальної незалежності й соціальної адаптації. Виділяють такі взаємопов’язані види реабілітації: медичну, що включає фізичну, психологічну, педагогічну, професійну та соціально-економічну.
Реабілітація хворих та інвалідів у багатьох країнах, зокрема і в нашій стала частиною загальнодержавної системи. У Польщі, Росії реабілітація виділена в окрему галузь практичної медицини – реабілітологію. Всесвітня організація охорони здоров’я та інші структури Організації Об’єднаних Націй регулярно проводять міжнародні конгреси з реабілітології, на яких розглядаються питання розширення медичної, соціально-трудової і психологічної реабілітації хворих та інвалідів у сучасному суспільстві, удосконалення їх освіти та охорони здоров’я, профорієнтації, професійного навчання та раціонального працевлаштування, а також – питання профілактики інвалідності.
Будь-яка хвороба є руйнівним процесом в організмі людини й характеризується поганим самопочуттям емоційної сфери та особистості в цілому. Відновлення психічного здоров’я передбачає усунення наслідків переживань, небажаних установок, непевності у своїх силах, тривоги про можливе погіршення стану й рецидив хвороби тощо.
Основні принципи психічної реабілітації такі: партнерство-втягнення хворого або інваліда в лікувально-відновлювальний процес; різноплановість зусиль на відновлення різних сфер життєдіяльності; єдність психосоціальних і біологічних методів впливу; поетапний перехід від одного реабілітаційного заходу до іншого.
Актуальними завданнями психологічної реабілітації є відновлення особистісних установок хворого або інваліда, що направлені на подолання наслідків хвороби, наслідків протезування органів, важких хірургічних операцій, різних хронічних захворювань або анатомічних дефектів; психолого-корекційна робота, орієнтована на компенсацію втрачених професійних та соціально-адаптивних якостей.
Важливе значення в реабілітації інвалідів має розробка психологічних аспектів індивідуальної програми цього процесу. Психологічний аспект постає як забезпечення психологічного супроводження в ході досягнення мети реабілітації. Задача цього аспекту є підвищення реабілітаційного потенціалу особистості хворого, тобто створення максимальних умов для прийняття ним оптимальних рішень і дій стосовно досягнення поставленої мети.