11. Гігієнічна класифікація умов праці. Класифікація виробничих факторів за природою їх дії.

Гігієнічна класифікація заснована на принципі диферен­ціації умов праці залежно від фактично визнаних рівнів чинни­ків виробничого середовища і трудового процесу порів­няно з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормати­вами, а також можливим впливом їх на стан здоров'я працюю­чих. Відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показника­ми шкідливості та небезпечності чинників виробничого середови­ща, важкості та напруженості трудового процесу, умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас — оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.

3 клас—шкідливі умови праці—характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені.

4 клас — небезпечні (екстремальні)— умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

12. Травматизм та професійні захворювання. Методи аналізу. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх попередження.

Травматизм - сукупність травм, які повторюються у тих чи інших контингентів населення відповідно до виробничих, побу тових, спортивних та інших обставин. Розрізняють травматизм виробничий, побутовий, спортивний та ін.

Явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві, називається виробничим тра вматизмом.

За видом травмуючого фактора розрізняють механічні (по різи, переломи, вивихи таін.), термічні (обмороження, опіки), електричні (опіки, електрометалізація шкіри, паралічі, механічні по шкодження) і психічні (нервове перенапруження, переляк тощо) травми.

За характером пошкоджень травми бувають легкі, середні і важкі.

Травми поділяють на індивідуальні - при травмуванні одного робітника і групові - при травмуванні одночасно двох чи більше робітників.

Травми можуть бути з видимими прикметами -. подряпини, рвані рани, відкриті переломи і без видимих прикмет - ураження електричним струмом, струс головного мозку, отруєння газами. Залежно від обставин, за яких виникли травми в людей, не-щасні випадки поділяються на ті, що пов'язані з виробництвом, і на ті, що не визнаються пов'язаними з виробництвом.

Існуючі методи аналізу травматизму ділять на дві групи:

Детерміністичні методи – методи, за якими аналіз проводиться з позиції потенційної небезпеки.

Імовірно – статистичні методи – залежність між факторами системи праці і травматизмом встановлюється шляхом вивчення маси випадкових подій у системі праці.

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуапьного захисту.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Причини травматизму і профзахворюваності.

Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень: порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі.

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів.

До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації з питань охорони праці.