- •1. Охорона праці як суспільний чинник і галузь науки.
- •2. Основні етапи розвитку охорони праці.
- •3. Основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення. Предмет, структура, зміст, мета курсу. Загальні положення.
- •4. Повітря робочої зони. Основні показники. Нормування. Захист від шкідливої дії речовин.
- •5. Вентиляція виробничих приміщень. Основні вимоги.
- •6. Освітлення. Нормування освітлення.
- •7. Вібрація. Шум, ультразвук та інфразвук. Нормування. Захист.
- •9. Іонізуючі випромінювання. Нормування. Захист.
- •10. Електромагнітні хвилі та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону. Випромінювання оптичного діапазону. Нормування. Захист.
- •11. Гігієнічна класифікація умов праці. Класифікація виробничих факторів за природою їх дії.
- •12. Травматизм та професійні захворювання. Методи аналізу. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх попередження.
- •13. Розслідування та облік нещасних випадків. Розслідування та облік профзахворювань та отруєнь. Розслідування та облік аварій.
- •14. Загальні вимоги до технологічного обладнання та процесів.
- •15. Безпека при експлуатації систем під тиском.
- •16. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті.
- •18. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом. Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок. Система електрозахисних засобів.
- •19. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
- •20. Пожежна безпека. Основні поняття та значення пожежної безпеки.
- •21. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.
- •22. Система протипожежного захисту. Система організаційно-технічних заходів.
- •23. Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
- •24. Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон) відповідно до правил улаштування електроустановок (пуе).
- •25. Основні напрямки системи попередження пожеж.
- •26. Порядок сумісного зберігання речовин та матеріалів.
- •27. Основні законодавчі акти про охорону праці.
- •28. Основні положення Закону України «Про охорону праці».
- •29. Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Тривалість робочого часу працівників.
- •30. Відшкодування роботодавцем шкоди працівникові у разі ушкодження їх здоров’я чи нанесення моральної шкоди.
- •32. Державні нормативні акти про охорону праці.
- •31. Охорона праці жінок та неповнолітніх. Гарантії охорони праці жінок. Права неповнолітніх та жінок у трудових правовідносинах.
- •33. Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства.
- •34. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •35. Органи державного управління охороною праці, їх компетенції і повноваження. Система управління охороною праці. Основні функції та завдання управління охороною праці.
- •36. Служба охорони праці підприємства. Основні функції служби охорони праці підприємства.
- •38. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права.
- •37. Комісія з питань охорони праці підприємства. Завдання та права комісії з питань охорони праці підприємства.
- •39. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.
- •40. Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці
- •41. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх основні обов'язки та права.
- •42. Навчання з питань охорони праці. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи.
- •43. Інструктажі з питань охорони праці. Стажування та допуск працівників до роботи.
- •44. Охорона праці як економічний чинник.
- •45.. Економічне стимулювання охорони праці
- •46. Фінансування охорони праці.
- •47. Економічна ефективність заходів щодо покращення умов та охорони праці. Витрати на заходи щодо покращення умов та охорони праці.
- •48. Безпека життєдіяльності як категорія. Небезпека. Ризик як оцінка небезпеки.
- •49. Природні небезпеки.
- •52. Вплив техногенних небезпек на природне середовище та на системи забезпечення життєдіяльності людини. Вплив діяльності людини на навколишнє середовище.
- •50. Техногенні небезпеки.
- •51. Техногенні джерела іонізуючого, електромагнітного та віброакустичного випромінювання.
- •53. Поняття соціально-політичні і воєнні небезпеки.
- •54. Дезінформація, як джерело небезпеки.
- •55. Небезпека економічної діяльності
- •56. Соціальні небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем
- •57. Поняття "конфлікт". Форми перебігу. Конфліктні ситуації. Неадекватність самооцінки та інші причини виникнення конфліктів.
- •58. Політичні небезпеки.
- •59. Війна. Наслідки війни.
- •60. Комбіновані небезпеки. Небезпеки у сучасному урбанізованому середовищі.
- •61. Організація та управління безпекою життєдіяльності.
- •62. Правові нормативні та організаційні безпеки життєдіяльності.
- •63. Організація життєзабезпечення населення в умовах надзвичайних ситуацій.
- •64. Комплекс заходів спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я, працездатності людини.
- •65. Евакуація. Організація. Евакооргани. Заміська зона. Життєзабезпечення населення.
- •66. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності.
- •67. Принципи забезпечення безпеки життєдіяльності.
- •68. Методи та засоби забезпечення безпеки життєдіяльності. Загальні відомості про управління безпекою життєдіяльності.
- •69. Організаційно-методична основа системи управління безпекою життєдіяльності.
- •70. Інформаційне забезпечення системи управління, прогнозування та планування заходів безпеки.
- •71. Система державних органів по управлінню та нагляду за безпекою життєдіяльності населення.
- •72.Служба охорони громадського порядку.
- •73. Захисні споруди (сховища, укриття).
- •74. Засоби індивідуального захисту в екстремальній ситуації (органи дихання, захист шкіри). Засоби індивідуального захисту людини у повсякденному житті.
- •76. Здоровя людини, як медико-біологічна та соціальна категорія.
- •77. Захворювання, які викликані факторами оточуючого середовища.
- •78. Нервова система - природна система захисту життєдіяльності організму людини від небезпеки.
- •79. Людина-оператор як ланка обробки інформації.
- •80. Біоритми та їх роль в забезпеченні життєдіяльності людини.
- •81. Психічні характеристики особистості.
- •82. Психофізичний стан людини та вплив на нього наркотичних, лікарських та інших речовин.
- •83. Індивідуальне захисне спорядження та засоби індивідуального захисту.
- •84. Раціональні умови життєдіяльності людини. Середовище життєдіяльності людини, його характеристика, оптимальні параметри з точки зору забезпечення життєдіяльності людського організму.
- •85. Психологічні причини свідомого порушення людьми вимог безпеки.
- •86. Психологічні особливості людини та безпека життєдіяльності. Властивості, атрибути риси якості людини. Емоційні якості людини.
- •86(2). Проблема психологічного захисту людини.
- •87. Основні положення ергономіки, медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я. Основні визначення здоров’я. Фактори зниження життєдіяльності.
- •88. Здоровий спосіб життя та його вплив на професійну діяльність людини.
- •91. Вимоги до системи оповіщення, зв’язку, медичного, санітарно-епідемічного нагляду людей.
- •89. Заходи щодо забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях.
- •90. Специфікація поведінки людей при виникненні надзвичайних ситуацій. Психологічний стрес. Значення темпераменту і складу характеру людини і надзвичайна ситуація.
- •92. Проведення рятувальних робіт.
- •93. Захист продуктів харчування.
- •96. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій.
- •98. Ліквідація наслідків впливу на людину радіоактивних речовин, основні заходи.
- •99. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин.
- •100. Класифікація токсичних речовин.
- •101. Хімічна зброя.
- •102. Отрутохімікати у сільському господарстві, лікарські препарати, хімічні речовини у побуті.
- •103. Біологічні фактори небезпеки.
- •104. Наркотичні рослини. Отруйні тварини. Патогенні організми.
- •105. Біологічна зброя. Дезинфекція. Ліквідація наслідків впливу на людину біологічних речовин, основні заходи.
- •107. Надання першої допомоги та взаємодопомога у разі уражень і травм.
- •108. Класифікація надзвичайних ситуацій, які мають місто в Україні.
- •109. Надзвичайні ситуації природного характеру.
- •110. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру.
- •111. Законодавче та нормативно-правове забезпечення функціонування єдс.
- •113. Стійкість та безперервність управління виробництвом
- •114.Надійність захисту робітників та службовців.
- •116. Організація інженерного забезпечення при ліквідації наслідків надзвичайної ситуації ( в місті , районі, на об’єкті господарчої діяльності)
- •117. Діяльність організацій щодо захисту персоналу підприємства
- •121. Визначення потенційно небезпечних виробництв.
- •118..Заходи щодо захисту населення та оточуючих територій у разі погрози та винекнення надзвичайних ситуацій різного характеру
- •119. Основні положення концепції цз населення і територій.
- •120. Сили цивільної оборони.
- •122. Визначення меж і рівня технологічного ризику
- •123. Підвищення стійкості роботи об’єктів господарської діяльності.
- •124. Положення про об’єктову комісію з техногенно –екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
- •125. Організація роботи штабу цивільної оборони.
- •129. Проведення відновлюваних робіт
- •126. Проведення заходів по відселенню та евакуації населення із зони надзвичайної ситуації.
- •127. Рятувальні роботи.
- •128. Локалізація осередку надзвичайної ситуації.
- •130. Дії персоналу та населення у надзвичайних ситуаціях.
- •131. Надання медичноъ допомоги при травматичних ушкодженнях та ураженні сильнодіючими отруйними речовинами.
70. Інформаційне забезпечення системи управління, прогнозування та планування заходів безпеки.
Інформаційна система, що забезпечує роботу державної системи управління, має свої особливості. Головним з них є те, що:
1) інформаційна система забезпечує багаторівневу ієрархічну структуру управління;
2) структура управління крім ієрархічних зв'язків має зв'язки, що формують взаємодію об'єктів, які не підпорядковані один одному (наприклад, взаємодія між найвищими і найнижчими органами управління);
3) обсяг, характер і зміст інформації, що подаються, мають бути розраховані на відповідний рівень і відповідне завдання;
4) інформаційна система має постійно ураховувати специфіку, що цілі і завдання інформаційного забезпечення спрямовані на кінцевий продукт — зберігання здоров'я населення України;
5) інформаційна система має мати відповідний зміст для можливого (необхідного) інтегрування цієї системи з інформаційною системою управління народним господарством.
Інформаційна система управління має дуже складну побудову і стосується тільки відповідних фахівців і управлінців.
В Україні створено цілісну систему управління охороною життя людей у всіх напрямках життєдіяльності. Це дає змогу оперативно реагувати на всі негаразди і події, що впливають на стан здоров'я людей. Цілісна система управління базується на єдиній автоматизованій інформаційній системі з питань безпеки життєдіяльності.
Пропаганда знань з безпеки життєдіяльності здійснюється за допомогою засобів масової інформації, періодичних і наукових видань, підручників, посібників, популярної літератури для масового читача, радіо, телебачення й ін.
Найбільш поширеними в практиці безпеки життєдіяльності є такі періодичні видання як журнали "Охорона праці", "Надзвичайні ситуації", газета "Рятувальник" та ін.
71. Система державних органів по управлінню та нагляду за безпекою життєдіяльності населення.
72.Служба охорони громадського порядку.
Державне управління безпекою життєдіяльності на Україні здійснюється відповідно до чинного законодавства. За законодавством загальнодержавні завдання і функції управління покладені на:
— Кабінет Міністрів України;
— Державний комітет України з нагляду за охороною праці;
— Міністерство охорони здоров'я України;
— Міністерство внутрішніх справ України;
— Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки;
— Міністерство праці та соціальної політики України;
— Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
— Міністерство статистики України;
— Держстандарт України.
Питаннями безпеки життєдіяльності за відповідними напрямками займаються також:
— Прокуратура України;
— Міністерство юстиції;
— Судові органи при порушенні і розгляданні відповідних кримінальних чи громадянських судових справ.
При Кабінеті Міністрів України створено Національну Раду з питань безпеки життєдіяльності населення.
Основними завданнями, що вирішує Національна Рада, є:
— розробка і здійснення заходів з побудови цілісної системи державного управління безпекою життєдіяльності;
— організація і забезпечення контролю за виконанням законодавчих актів і рішень Уряду України;
— розробка Національної програми і законопроектів, пов'язаних з реалізацією державної політики в сфері безпеки життєдіяльності населення;
— координує діяльність центральних і місцевих органів державної виконавчої влади в сфері охорони життя та інше.
Державний комітет України з нагляду за охороною праці реалізує державну політику в сфері охорони праці, здійснює держнагляд.
Міністерство охорони здоров'я України є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, який здійснює управління, нагляд і контроль за виконанням санітарного законодавства і забезпеченням охорони здоров'я працівників і епідеміологічного благополуччя населення.
Міністерство праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, контроль за якістю проведення атестації робочих місць, встановлює їх відповідність чинним нормативним актам з охорони праці.
Міністерство внутрішніх справ України здійснює державне управління в сфері пожежної, а також безпеки автомобільного руху в межах своїх повноважень.
Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки є спеціально уповноваженим державним органом управління в сфері ядерної безпеки.
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської аварії здійснює державну політику в сфері запобігання надзвичайним ситуаціям і захисту населення в умовах розвитку негараздів, стихійних лих і іншого.
Прокуратура України здійснює вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про безпеку життєдіяльності.
В інших міністерствах і центральних органах державної виконавчої влади створюються і працюють відповідні управління, відділи чи служби, які здійснюють державне управління охороною праці на галузевому рівні.