122. Визначення меж і рівня технологічного ризику

Для визначення кількісної оцінки небезпеки , вводиться таке поняття як ризик., під яким, загалом, розуміють частоту реалізації небезпеки.

Величину ризику (R) визначають як відношення кількості подій з небажаним результатом, які вже відбулися (n) до максимального числа подій (N) за конкретний період часу.

R = n/N

Формула дозволяє підрахувати величину загального і групового ризику. При оцінці загального ризику величина N означає максимальну кількість всіх собитій, а при оцінці групового – максимальна кількість подій в конкретній групі, яка вибрана із загального числа по певній ознаці. Зокрема, до групи можуть входити люди, які належать до однієї професії, до одного віку, полу; групу можуть утворювати також транспортні засоби одного типа або один клас об'єктів господарської діяльності.

Допустимим вважається такий рівень ризику, з яким суспільство може згодитися (дозволити), враховуючи техніко-економічні і соціальні можливості на сучасному етапі свого розвитку.

Гранично-допустимий ризик – це максимальний ризик, який ще забезпечує необхідний рівень безпеки і не повинен перевищуватися не дивлячись на очікуваний результат.

Надмірний ризик – це ризик, який характеризується виключно високим рівнем небезпеки і в абсолютній більшості випадків приводить до негативних результатів.

На практиці досягти нульового рівня ризику неможливо

В даний час концепція безпеки полягає у тому, що в кожному виді діяльності людини визначається допустимий ступінь ризику, тобто вірогідність смертельного результату, отримання травм, професійних захворювань і розробляються відповідні заходи, направлені на вироблення стратегії поведінки людини і адміністрації при виникненні небезпечних ситуацій.

123. Підвищення стійкості роботи об’єктів господарської діяльності.

Під стійкістю роботи ОГД розуміють його спроможність в умовах над­звичайної ситуації випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при отриманні середніх руйнувань або порушенні зв'язків з кооперації та поставок відновлювати виробництво у мінімальні терміни.

Перелічені фактори є основними загальними для усіх ОГД шляхи підвищення стійкості роботи в умовах НС, а саме:

— забезпечення надійного захисту робітників та службовців від уражаючих факторів сучасної зброї, аварії, катастрофи і стихійного лила;

— захист основних виробничих факторів від уражаючих факторів, в тому числі і від вторинних, які виникають в умовах НС;

— стійке забезпечення всім необхідним для випуску запланованої продукції;

— підготовка до відновлення порушеного виробництва;

— підвищення надійності та оперативності управління виробництвом та ЦО. Захист робітників та службовців досягається чотирма основними способами:

— укриття людей в захисних спорудах;

— проведення евакозаходів;

— радіаційно-хімічний захист;

— медичний і біологічний захист.

Підвищення стійкості роботи ОГД досягається завчасним проведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних та організаційних заходів, які спрямовані на максимальне зниження дії уражаючих факторів і створення умов для ліквідації наслідків АС.

Інженерно-технічні заходи — це комплекс робіт, що забезпечують підвищення стійкості виробничих будинків і споруд, обладнання, комунально-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості роботи об'єкта шляхом зміни технологічного процесу, що сприяє спрощенню виробництва про­дукції та усуває можливість виникнення вторинних уражаючих факторів.

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій керівного, командно-начальницького складу штабу, служб і формування СО при захисті робітників і службовців, проведенні Р та ІНР, відновленні виробництва.